Розділ ХVI. Апогею досягнуто

17 4 0
                                    

—Як життя? — знову лукаво заявила Аня і зробила декілька кроків вперед. Нас розділяли один від одного метрів двадцять точно.

—В межах норми. Чого ти хочеш? — різко спитала я. Не тягнутиму час, на відміну від неї.

Очі Ані ще більше заіскрились злостю і ненавистю. Її губи скривилися в оскал. Я з подивом помітила, що він був скоріше сумний, ніж злий.

—Справедливості. І тільки цього, — прозвучав її надірваний голос. Вона наблизилася ще на два кроки.

—Якої справедливості? Знищити когось лише тому, що він...

—Зіпсував мені життя! — Тепер вже Аня кричала на всю галявину, хитала головою і хапалася руками за волосся. — Забрав моє кохання. Ти не знаєш, як це — втратити дорогу тобі людину!

Мене раптом охопили дивні почуття.

Навіть занадто дивні. Я здивувалася сама собі.

Моя завіса ненависті до цієї дівчини почала повільно спадати. Переді мною стояла не скажена вампірша, яка жадає вбивства заради вбивства. Це була зламана горем людина. Як колись я. Я замислилась. Можливо, в такому стані мені вдастся її переконати, і Аня просто піде геть? Малоймовірно. Хоча надія вмирає останньою. Варто спробувати.

—Повір мені, — тихо мовила я і підійшла до неї на два кроки, — мені це відомо. Ти думаєш, що в моєму житті все було ідеально, проте це зовсім не так. Я не мала матері, лише батька. І сподівалася прожити своє життя на повну, і щоб він лишився в моїх спогадах. Проте в вісімнадцять років я його втратила. Мене буквально вбили. Я була сама не своя. Єдина людина, яка цінувала мене і була поруч в навіть найскрутніші часи, померла. А потім, коли я заплакала на похороні, мене дорікнули за мою щирість. Дорікнули за мої справжні емоції. Відтоді я майже нікому не вірила і була сама для себе вигнанцем. Досі вважаєш, що я нічого в цьому житті не знаю?

Аня стояла, як вкопана, не в змозі вимовити слово. Її руки стиснулись в кулаки, вона закинула голову назад.

—Ти не знаєш, що було зі мною. Моє життя виявилося значно складнішим.

—Тоді зроби так, щоб я тебе зрозуміла.

Аня схилила голову набік.

—Розкажи мені свою історію, — уточнила я. — Розкажи, відпусти минуле і йди геть звідси. І ніколи більше тут не з'являйся.

АпогейWhere stories live. Discover now