Школа № 19 Це Кінець?

Частина 2

Оскар уважно розгледів обличчя вчителів які зібралися у вчительській, точніше частина яка змогла прийти. Хтось був роздратований, хтось з цікавістю спостерігав за новим обличчям в кабінеті. Жінка стояла поруч з Леонідовичем. Той хотів вже почати говорити та двері відкрилися, увійшов Ян.
- Народ дякую, що зачекали. - спокійно і трохи з нотками радості сказав Стоун.
Леонідович зловісно кинув погляд на хлопця, той ігноруючи погляд попрямував до блондина, де той з усмішкою зустрічав його поглядом.
- Отже, хочу вам відрекомендувати нового вчителя математики Ельвіра Сергіївна. - почав Леонідович.
Оскар уважно оглянув нову особу. Густе та хвилясте на кінчиках волосся було нижче плечей та стояло на один бік, всіх присутніх дивував незвичайний червоний колір, овальному обличчі стояла маленька осмішка, пухленькі щоки, та маленький ніс, кінчик якого був круглим. Спіймавши погляд Сміта в її карих та майже чорних очах промайнула іскра. Оскару цей погляд був схожий на погляд хижака який пильно стежить за здобиччю. Та від думок його відірвав Ян:
- Що ти там побачив?
Оскар повернув голову до нього. На обличчі Стоуна була його усмішка, спокійна як і він сам в цей момент.
Блондин хотів йому сказати про свої погані передчуття. Він хотів сказати, що нова вчителька це - чисте зло. Та в останню мить він передумав, можливо це просто таке перше враження. Тому він лише похитав головою даючи негативну відповідь.
Директор, сказав ще декілька слів, які Оскар та Ян майже не слухали, та попросив повернутися до роботи.

- Тобі не здається що вона трохи дивна?
Ян перевів скептичний погляд на Оскара.
- Я розумію, ти не оговтався від смерті Ангеліни, - почав Ян та відвід погляд, прикувавши його до інших столів у вчительській. - Але потрібно жити далі. Крім того Ельвіра виглядає не погано.
Така відповідь трохи обурила Оскара. Невже він дійсно так думає? Ба більше не хоче йому навіть повірити, та вислухати?
- Он як... - тихо та здивовано промовив Оскар.
Та раптом двері відкрилися, до вчительської завітала Жанна Єфімова. Та хлопці ледь упізнали її. За останній час, на її обличчі стало ще більше зморшок, очі червоні та дуже втомлені, волосся сухе хворе, сивини було вдосталь. Сама Жанна ледь стояла на ногах. Здавалося вона постарішала на сто років. Ян миттю встав на ноги, та посадив на її на своє місце.
- Вам погано? - занепокоївся Оскар.
Він сидів напроти неї, Жанна помітно схудла, а шкіра стала блідішою.
- Може води? - додав Ян.
- Ні, ні, хлопці дякую - хрипло відмовила Жанна. А після додала: - От лише за вами так буду сумувати. - на обличчі розквітла невиразна посмішка.
- Що?! - в один голос здивувалися хлопці.
- Так. А ви що думали? Що я буду тут до смерті? Ні, мені вже давно пора на пенсію. До того ж не те вже здоров'я. - вчителька важко зітхнула.
Оскар з Яном переглянулись. Було боляче, визнавати що Жанна вже не буде працювати разом з ними. Їм точно буде не вистачати не лише її, але й мудрих слів.
- Коли ви йдете? - запитав Ян.
- Завтра останній день, після будете якось без мене. - Жанна хотіла звучати весело, і навіть трохи засміялася.
Вона важко піднялася на ноги, і то Ян був готовий спіймати її в будь який момент. Оскар запропонував її відвезти, від чого вчителька не відмовилася та вдячно посміхнулася.

В дома Оскар знову повернувся до думок що стосувалися Яна. Його бентежила сьогоднішня відповідь Стоуна. «Ельвіра виглядає не погано...» крутилося у голові блондина. А от Яна здавалося не хвилював сьогоднішній діалог. Той з усмішкою ходив з одної кімнати в іншу, поки блондин сидів на кухні з якої було видно пересування темноволосого. Оскар тримав незворушний сердитий погляд на ньому, поки Ян не відчув той погляд зупинився перед входом до ванної, зітхнув та повернувся до блондина.
- Що цього разу?
- Ти про що? - буркнув Оскар.
Як не хотів Оскар тримати кам'яне обличчя він не міг, та ще й Ян ніби знущаючись був без футболки. Та він просто знущається! Тепер відволікаючись на прекрасне тіло темноволосого Оскар забув, що хотів сказати.
- Ти сьогодні якийсь дивний - нарешті витягнув з себе слова Оскар.
- Ну так, я сьогодні виглядаю краще ніж зазвичай, - Ян помалу підходив до блондина. - А що?
Це трохи починало набридати Оскару. Він відчув як приплив злості починає наростати, навіть око почалось сіпатись.
- Нагадати про сьогоднішні твої слова? - не вгавав Сміт. - Ельвіра виглядає не погано... - перекривив Яна Оскар.
Стоун вже був біля блондина, уважно слухаючи його. Та темноволосий про себе погодився з ним, він і справді не мав права таке казати. Сам не знав що на нього найшло, сказав не подумавши. Це було вперше.
- Вибач Сніжок, я і справді не мав такого казати. - винувато промовив Стоун.
Темноволосий присів біля нього, взяв його руку та ніжно поцілував. Оскару одразу на душі стало легше. Він упізнав свого «лиса».
- Який же ти хитрий - зітхнув Оскар.
Ян лише легко усміхнувся.