Школа № 19 Це Кінець?

Частина 11

Кажуть з часом людина оговтається, однак щоб забути та продовжити своє життя потрібно набагато часу. 
Коли в голові у тебе інша ситуація, і ти думаєш ніби її можна легко виправити, то тебе щось повертає до реальності де все набагато гірше та складніше. Саме зараз Оскар сидячи на самоті, думав про все. Що робити далі? Чи варто взагалі повертати стосунки? І чи починати шукати нову роботу, хоча він не мав сил йти навіть на стару роботу. Цікаво чому Ян ще не кричав на нього у телефон через те що він залишив учнів без уроків. 
Та йому було не до того. 
Зараз під не розібрані слова які долинали від його матері, якось вона відірвалася від веселої промови поглянувши на сина. Геть розбитий, хоч і не показує цього. Потрібно його відволікти, тому вона вирішила почати не просту для них обох розмову. 
— То був твій колега? 
— Що? — не зрозумів Оскар.
— Ти міг і раніше розказати, чому я дізнаюся про твої стосунки лише зараз? — жінка сама почула нотки злості у голосі. — Та ще й тоді коли вони на волосинці. 
— Про що розказати? — тихо мовив блондин. — Про те як я зрадив коханому з дівчиною до якої я сам ревнував? — емоції не витримали, та почали виринати на поверхню. Обличчя стало хмурим, нарешті замість кам'яного обличчя явилась і ще якась емоція. — Чи про те як я профукав наше з ним щасливе майбутнє? Історія буде цікавою. 
Наступила глибока тиша. За ці хвилини Оскар проти волі згадав їхні щасливі миті, поки в одну мить все не полетіло коту під хвіст. Він сумував за ним як ніколи раніше, блондин добре розумів Ян не хотів його вдарити, просто зірвався через слова Оскара, що опекли розум Стоуна. Щось занило всередині, а тіло знову захотіло потрапити в рідні обійти. Жінка не хотіла образити сина та не сказала про своє невдоволення щодо його вибору партнера, тому коротко мовила: 
— Може воно і на краще? 
На це питання він змовчав. Йому стало ще гірше, від того як саме його мати дізналася, і головне при яких обставинах про його стосунки. 
До дев'ятої Оскар все ж наважився піти на роботу, не ховатись вічно. Тай взагалі потрібно було нарешті покласти всьому край. 

П'ятниця 10:16  

Чи можливо повернути колишні відносини? Чи можливо загасити почуття палкого кохання за короткий час? Або перестати відчувати щось до людини яка кожного дня проходить біля тебе? Час це - складна штука. Воно або лікує, або змушує тебе звикнути до болю, і в результаті ти забуваєш про нього. 
Орест про це думав піднімаючись ліфтом на верхній поверх. Здавалось все це про його випадок, однак коли він його очі знову побачили Стоуна то серце знову згадало йому про старі почуття, і минуле заворушилося у голові. Чи можливо повернути минуле у майбутнє? Складне питання. Та подумати над цим він не зміг. 
Постукавши у двері він чекав поки господарка їх відкриє, проте вона не спішила. Та як тільки двері відчинились, обличчя господарки одразу спохмурніло, було зрозуміло, що вона йому не рада. 
— Сестричко! — хлопець з награною радістю розвів  руками так ніби дівчина одразу піде йому в обійми. 
Ельвіра одразу хлопнула дверима прямо перед його носом. Що ж не найприємніша зустріч. Проте скільки він пам'ятав Ельвіру, вона ніколи не відокремлювалася добротою до нього. Тато чомусь підтримував її у цьому. Орест важко зітхнув при згадці цим  «прекрасних» моментів з дитинства. 
Постукавши ще раз, але цього разу сильніше та довше, поки Ельвіра не відкрила вдруге тоді Орест увійшов як буревій всередину. 
 — То це так вітають свого брата? Закриваючи перед ним двері? — насмішлива посмішка промайнула на обличчі у нього, поки Ельвіра якій нічого не залишалося як закрити за ним двері на ключ, та вислухати гостя. 
— Рота б тобі спочатку закрити. — холодно огризнулася вона. 
Орест ледь стримав сміх.
— Грубіянка. Мати таки мала рацію: звичка огризатися у тебе від батька. — Орест вдав ніби пожалів її, та схилив голову на бік. 
— Ти про наших батьків прийшов поговорити?
— Ні. — протягнув він прямуючи на кухню яка була розташована прямо у приймальній. Відкривши верхню поличку, на нього наче спеціально чекала пляшка дорогого віскі, схоже її улюблений, так як вона була відкрита та напів порожня. Взявши прозору склянку у ньому налилося трохи алкоголю. — Якого біса ти забула у школі? Татусів бізнес прогорів? 
— А може я просто захотіла спробувати себе у вчительській сфері. До такої версії не додумався?
Орест ледь не захлинувся віскі коли почув це. Вона занадто горда, щоб працювати простим вчителем. Навіть коли уявив собі її ролі вчительки, то сміх напрошувався сам. 
— Хороший жарт, — хлопець висушив склянку, та після почав крутити її у руці, вдивляючись наче хоче знайти правду. — А труп моєї людини, також просто так ? 
Спочатку вона мовчала. Вона хотіла перевести тему, та перед тим як відповісти, вона також взяла склянку наливши туди алкоголь. 
— Який ще труп? — збрехала дівчина, однак її тон настільки був спокійним та майстерно зіграний, що якби Орест не знав свою сестру та у кого вона навчилась вправно брехати то повірив би їй на слово.
— Ель, — звернувся він, зробивши крок до неї, стишивши голос він продовжив: — Цікаву гру ти влаштувала. Я знаю, що Оскар зараз не з Яном, через тебе, труп у школі також твоїх рук справа. — Орест хитро посміхнувся, відчуваючи як дівчина напружилась у середині. Все таки нотки страху зіграли у неї в голові. — Скільки ти ще будеш мені брехати? 
— Я не брешу. — вона хвацько випила віскі, та потягнулась пляшкою на столі, щоб наповнити склянки знову, спочатку собі а потім братові паралельно розказуючи: — Після того як я відмовилася йти до тебе до нас підійшов Ян та почав розмовляти з покійником, а після вони кудись відлучилися. 
Від почутого, у хлопця щось смикнулось. Знаючи натуру Яна, він міг сміливо сказати: вбивство це не його категорія. 
— Цього не може бути. Я знаю його він на таке не здатний. 
— Може ти його добре не знаєш? Люди багато чого приховують. — Ельвіра прижмурила очі, та загадково посміхнулася. 
Орест більше не зміг витримати розмови з неприємною йому людиною, тому нічого не відповівши він пішов геть. Все одно більше нічого корисного Ельвіра не скаже.
В машині, Орест як найшвидше набрав номер Яна (він має свої методи отримання інформації). Проте Стоун не брав телефону. Його як зажди чорти носять майнуло у нього в голові.