Школа № 19 Це Кінець?

Частина 10

- Ось
На стіл поліціянта впав браслет. Срібний чотирикутник, з'єднаний на обох кінцях гарно заплетеними чорними нитками.
- Гарний. Це мені подарунок? - жартівливо запитав Багровий.
- Ідіот - гнівно промовила Ельвіра, сідаючи за стілець навпроти поліціянта.
Змірявши поглядом червоноволосу він здивувався зовнішньому вигляду. Скільки він її пам'ятав у неї завжди був рівно погладжений одяг, а зараз її біла сорочка зім'ята та не акуратно одягнена, на джинсах були темні крихітні плями. Останній раз коли він бачив Ельвіру, тоді ще працював на її батька відмазував його сім'ю та їхній брудний бізнес, звичайно не безкоштовно. Та коли у синка паралельно і брата Ельвіри почались проблеми бізнес довелось закрити. Тепер він сидить у відділку розслідувань із зарплатою на один зуб.
- Цей браслет був у руках директора школи де ведеться розслідування. - вона постукала вказівним пальцем біля прикраси. - І цей же браслет ти знайшов на місці злочину.
- Але я його не...
Багровий хотів поправити слова жінки, та натомість отримав погляд який готовий спалити його живцем. Той швидко прокашлявся даючи їй продовжити.
- Роби що хочеш, але Стоун має бути за ґратами
Поліціянт не бажав більше сперечатися тому перевів тему, що до прикраси яку вона дивом дістала.
- То звідки ти це дістала?
Ельвіра посміхнулася кутиком губ не відводячи погляду від прикраси.
- Довелося одного дурника накачати наркотою, а інший дурник не знаючи того сам приніс мені квиток до тюрми
- Ясно. - поліціянт був шокований почутим хоч і зберігав спокійний вигляд.
- Але... - задумливо продовжила Ельвіра.
- Але?
- Я гадала мені дали адресу квартири Оскара, однак ключі були і у Яна
Дівчина уважно подивилася на обличчя Багрового, як воно вдавало вигляд ніби переварює інформацію і намагається щось зрозуміти. Тому вчительці довелося йому допомогти скласти два і два.
- То у нас вчителі геї, та ще й живуть разом
Багровий насупився.
- А, гомики. Це вже інша справа, зроблю все як треба
Ельвіра лише задоволено посміхнулася.

Голова у Оскара все ще боліла, ноги ледь тримали і так безсиле тіло. Він ледь зміг роздивитись як Ян все ще нависав над ним дивлячись великими очима. Блондин швидко складав всі згадані моменти щоб нормально все пояснити. Та він лише пам'ятав силует Ельвіри на собі.
Оскар хотів ледь щось сказати першим, перервати цю незграбну тишу, та Ян здавалося навіть не збирався слухати, він відвернувся та попрямував на кухню. Оскар сяк так одягнувся та швидко слідував за ним.
Стоун затримав свій погляд на келихах та пляшці, Оскар тримаючи руку на стіні.
- Ян, я поясню... - слова давались важко, язик як на зло плутався, а голос затихав.
- Я приходжу додому, і бачу тебе з Ельвірою напівголих, а мені говориш що поясниш?! Я вже давно зрозумів що до чого і без тебе. - темноволосий не оглядався на блондина, а голос поступово переходив на крик.
Оскар здригнувся, сором відступив, майже нічого не відчувалось. Та чомусь серце почалось калатати як скажене.
- Я знаю як це виглядає...та не все так просто.
Ян повернувся обличчям до Оскара, роздивляючись на хлопця який ледь стоїть на ногах.
- А що тоді?
- Я лише впустив її на декілька хвилин, а потім...
Ноги Яна миттєво перенесли його впритул до блондина, і той відчув як серце мало не вилітало з грудей.
- Ти мені виїдав мізки, що я фліртую з Ангеліною, а сам трахався з нею. Поясни як так вийшло?
- Це вийшло випадково! - Оскар винуватими очима провів поглянув прямо в очі більше не бачивши нічого знайомого йому, лише злість та холод.
Поки Стоун все ще звинувачував його у гріху, Оскар проти волі згадав картину поцілунку, від якого прийшло відчуття нудоти. А через мить гнів охопив його з головою.
- А що ти скажеш що до вашого поцілунку? Я тобі навіть слова не сказав!
- А чия тоді валіза стояла в коридорі, га? Не твоя часом? - розвів руками Ян.
Слова вивалювалися безконтрольно, Оскар себе вже не контролював. Він навіть не думав що говорить, тому з гніву той випалив:
- Та якби не ти я б давно був вільний, та ще трахався з ким завгодно! Не думаючи, а ні про тебе, а про твоє невдоволення!
Як і боявся Ян він не витримав. Рука як на зло злетіла у повітря над щокою Оскара, та вдаривши його з усієї сили яка була у руці. Було б ще добре якби це була долоня, та на жаль Стоун склав руку у кулак, та удар був на стільки сильний, що від нього Оскар повалився на підлогу. Кров потекла вниз по губі капаючи на тіло та повільно стікаючи на підлогу.
Коли гнів стих, а Оскар зміг піднятися, Ян зрозумівши, що він зробив швидко підбіг до блондина та той опирався відштовхуючи руками темноволосого назад. Допоки не взявши першу ліпшого светра з шафи та не хлопнувши дверима квартири, цього разу назавжди.
А наступної миті глухі удари по стіні до поки кров не почала текти по кісточках. Ян проклинаючи свою не стриманість торкнувся зап'ястя, шрами від життя до того як він зустрів Оскара. Та зараз він не стримався чим прогнав єдину важливу людину з його життя.