Школа № 19 Це Кінець?

Частина 4

Осінні промені сонця ледве розливались по місту. Через хмари які покрили все небо, тепла майже не було. Тому з ранку було прохолодно. 
- Одягнись трохи тепліше, сьогодні не так тепло. - промовив Оскар, дивлячись у вікно на кухні. 
Та Ян навіть не почув його прохання. Вовтузившись зі чорним светром, той почув лише глухий голос блондина. Постоявши ще секунди на кухні Оскар почав прислухатись, а потім ще раз повторив прохання, але результат був незмінний. Тому Оскару довелось йти самому до спальні. Стоун в цей час дивився в дзеркало оцінюючи свій вигляд. Помітивши лише секунду назад блондина той спокійно запитав: 
- Як тобі?  
- Я перший запитав. - відрубав Оскар. 
- Ну, - з легкістю видихнув Стоун. - А я перший відповів. - тихо закінчив той, поправляючи свій одяг. 
- Що? 
- Що? - повторив Ян, потім швидко додав: - Ходімо, Леонідович чекає. 

Леонідович був схвильованим. В голові він прокручував сцени щодо розмови на посаду директора. А знаючи запальний характер наступника то це - може погано закінчитися. Але ризикувати Леонідович любить. Двері відчинились, директор гадав, що то Стоун,однак то була Ельвіра.
- Доброго ранку директоре. - привіталась вона. 
- А, доброго. Щось сталось? - з тривогою поцікавився директор. 
- А щось мало статись? 
- Сподіваюсь ні.  
Двері знову відкрились цього разу це був Ян. Він поглянув спочатку на Ельвіру, потім на директора.  
- Я бачу ви зайняті. - почав Ян, та Ельвіра його перебила:
- О, ні ні ні, я вже йду. - швидко пояснила вона, та вийшла з кабінету. 
- Сідай, не стій. 
Стоун сів біля директора. Що ж, життя потріпало і Леонідовича, він постарів. І дуже. Стоун дав би йому більше сімдесяти. І він здогадувався про що буде йти мова. Однак до цієї розмови він не був готовий. 
Леонідович повільно видихнув, ніби чекав на чудо, або щось подібне. Ян спостерігав за його діями дуже уважно, та чекав коли той почне говорити. 

Ельвіра не хотіла просто піти геть на уроки, не почувши розмову директора з Стоуном. Тому вирішила підслухати, оглянувши коридор, вона впевнилася, що нікого немає, і підставила вухо до дверей. Було чути лише приглушений голос, інколи деякі слова. Та інформації не давало. Коли вона вже хотіла піти геть, Ельвіра згадала про Оскара. Він близький друг Стоуна, можливо він таки щось і знає. Та з ним потрібно обережно, він не Ян якому плювати хто біля нього: ворог чи друг. А от Оскар уміє фільтрувати своє оточення. Та спробувати треба. 
- Та спочатку, - вона поглянула на журнал восьмого класу. - Восьмий клас.