Герой Сонця та Місяця

Розділ 4 І Знову В Гості.

Розальба все ще сиділа в воді. А ми з Аландом чекали коли наші речі висохнуть. А поки чекали говорили про все на світі.Пройшло двадцять хвилин. Ми все ще чекали. Дівчата все ще не повернулися. Ще десять хвилин. Вони там що вже Врешті у мене урвався терпець і я натиснув на каміння в браслеті. І через п'ять хвилин вони вже стояли перед нами.
- Ми вже всі жданики поїли поки вас чекали. Де ви були?
- Нуу, це неважливо - протягнула Розальба.
Я глянув на Треа, вона стояла прямо і не ворушилася. Ніби взагалі не знає про що мова.
- Ну то що? Пішли назад чи ви ще помовчите? - подав голос Аланд.
- Ідемо, - сказав я
Зайшовши до майстерні батька Аланда, Олдоса. Ми побачили старого чоловіка з сивиною у все ще рудому волоссі. Аланд пояснив йому хто ми і сказав що піде з нами. Олдос на щастя відпустив сина в подророж. Хлопець хутко зібрав речі, попрощавшись з матір'ю і іншими дітьми в сім'ї, вибіг до нас.
Олдос віддав нам три спальні комплекти, потиснув руку синові* і попрощався з ним. Також ми забігли до фермера і купили в нього двоє коней, та трохи їжі. І ось настав час нам продовжити наш шлях. Ми спокійно їхали лісом, і говорили про те про се. Я поцікавився в Розальби.
- А що за темряву ми мусимо вбити?
- Ой, чесно кажучи не знаю. Твій батько не встиг мені це розказати, - відмахнулася вона.
- Ми маємо вбити дочку всебогів - озвалася Треа
- Як у них може бути дочка якщо вони обоє жінки?
-  Звідки ти це взяв? Ярило чоловічої подоби, а Гудрун жіночої
- Так, але ж... еее. Ну такого нема в книгах.
- Мало чого є і нема в книгах. Не все що написано пером одразу стає правдою.
- Ти права... але не будемо відходити від теми. Нащо нам вбивати ту темряву?
- Сонце і Місяць більш раділи своїй молодшій дочці Естер (походить з Скандинавії означає зірка) вона більш схожа на них і ніби краще впливає на світ ніж старша сестра. Сесілія (походить з латини, означає сліпий) була дуже розчарована цим. Вона захотіла щоб її теж любили. І вирішила що якщо всю її сім'ю люблять лиш тому що вони ніби "домінують" над нею. Значить щоб люди полюбили її їй треба стати головною в світі. Тому вона і поглинає все. А те чого торкаєтся темрява помирає з часом. Люди божеволіють, тварини помирають, рослини засихають і не плодоносять. Якщо вона захопить нас - вона промовчала - ми всі помремо в страшних муках. 
Я задумався, навіщо нам її саме вбивати? Хіба не можна домовитись чи переконати її? Без темряви не буде і світла.
Через деякий час ми неочікувано зупинилися. Я оглянувся і не одразу побачив перед нами двох величезних вовків. Один трохи менший ймовірно самка, з чорим хутром. І інший крупніший можливо самець також чорний тільки з маленькими білими стрілочками на морді. Вони дивились на нас світлими очима декілька секунд і тут.
Вмить вони стали людьми років 18-ти або 17-ти. Дівчина мала овальне обличчя з зеленими очима, чорне волосся до пояса заплетене в дві тугі коси.
А вдягнена вона була в чорну сукню з мереживом. На її шиї я помітив кулон у вигляді голови вовка. Також вона мала спеціальні малюнки на обличчі за допомогою яких можна зрозуміти якого вона чину, і чи вона одружена. У хлопця були схожі малюнки. Також він мав чорно біле волосся зелені очі і декілька шрамів на губах. Одягнений він був в чорну сорочку з срібною вишивкою і чорні штани. Також на руці він мав браслет також з головою вовка.
- Хто ви, і чому зайшли на нашу територію? - голос хлопця бува доволі лякаючим.
- Пробачте, ми не знали що це чиясь територія. - мій голос звучав не дуже впевнено.
- Отож тепер ви знаєте, ідіть звідси! - хлопець ставав більш злішим з кожним словом.
- А чи ти знаєш з ким говориш, хлопче? - тут вже розсердидась Розальба - Та як ти смієш протистояти команді обраного!? Ми ідемо на гору богів щоб врятувати всіх вас і це твоя допомога і подяка!?
Впевненість хлопця похитнулася. Видно він не знав що сказати. І в цей момент дівчина виставила своє слово.
- Якщо це справді обраний, то де його зброєносець?
- Я і є його зброєносець.
- Тоді чому між вами немає зв'язку?
- Зв'язок? - перепитав я - Що вбіса за зв'язок?
Розальба подивилась на мене спопеляючим поглядом. Я зрозумів що ляпнув щось не те.
- Та ви ж брешете!! Женем їх звідси! -заревів хлопець.
Вони почали обходити нас. Треа яка стала видимою для всіх, чим ніяк не здивувала вовків готувалася бити магією, Аланд раптово витягнув меч якого у нього до цього не було, Розальба також озброїлася а я продовжував невпевнено сидіти на коні і спостерігати за тим що відбувається. Як раптом дівчина зупинилася.
- Стій - сказала вона ледь чутно.
- Що вже таке!? - агресивно відповів хлопець.
- Він хоче побачитися з ними.
- І як завжди в останній момент - видихнув хлопець - ну ідемо
- Ви ідете з нами - серйозно сказала дівчина
Я вже було відрив рот щоб заперечити, але своїм поглядом Розальба сказала що краще мені помовчати. Я не став протестувати.
Ми пішли за перевертнями вглиб лісу. Притому ми йшли не по доріжці а навпростець крізь кропиву і іншу траву.
Через деякий час ми вийшли до селича. По центру площі знаходився трохи обгорілий тотем з зображенням вовка. Будиночки були з темного дубу і взагалі все село було доволі темне і похмуре. Нам сказали залишити наших коней якомусь кремезному чоловіку. Та й взагалі всі в цьому селі були трохи більші ніж ми (як вікінги). І всі вони мали малюнки на обличчі і прикраси у виді голови вовка. Причому вовк був у всіх однаковий. Ми тим часом попрямували до одного з будинків який трохи відрізнявся від інших. Він був прикрашений різьбою та з димаря ішов дим. Зайшовши в середину мені в ніс вдарив різкий запах трав, мазей і настойок. Посередині кімнати на подушці перед невеличким догораючим багаттям над яким був димохід, сидів старезний дід з довгим волоссям та бородою які були неймовірно білі. Він був одягнений в сорочку і штани сірого кольору а також шкуру вовка а на ній він мав брошку з тим самим вовком.

- Сігурні моя учениця, і Вольфганг її брат. Радий бачити що ви мене почули - посміхнувся старий.
- Вітаю вас, учителю. - Сігурні вклонилася, її брат зробив те саме - як ви просили ми привели прибульців.
- Так, так просив. Сідайте дорогенькі є розмова.

Потиск руки є виявленням поваги між батьком і сином.