Герой Сонця та Місяця

Розділ 12 Залізні гори і їх жителі.

Ми в'їхали до величезної гори. Там панував невеликий морок, тому важко було щось роздивитися. Раптом я побачив що в Аланда трохи світяться кінчики волосся.
- Що, магія так і пре? - спитав я
- Що? - не зрозумів спершу Аланд, але потім, побачивши світло від свого волосся засміявся - ага, аж втримати важко - сказав він та пригладив своє волосся від чого воно майже потухло.
- Хлопці, досить балуватися. Нам треба зосередитись на справі. Ми тут не в повній безпеці. - сказала Розальба злізаючи з коня та віддаючи вуздечку іншим гномам які з'явилися здавалося з нізвідки.
Ми з Аландом схопилися та також віддали наших коней гномам.
Раптом я подумав. "А де Треа? Коли я встиг її загубити з поля зору?"
Я оглянувся навколо надіючись знайти фею поглядом. Вона стояла в стороні та говорила з гномом який нас впустив. Я вирішив не переривати їх але просто бути впевненим що Треа іде за нами. Розальба добилась аудієнції їхнього короля. Тому ми зараз мали іти до тронної зали.
Треа тихо ішла за нами, а гноми тільки кидали злі погляди.
Коли ми вийшли з воріт, я побачив гору зсередини. Повсюди були мости та cходи, майстерно вирізані з каменю.
Всюди були невеликі підвісні ліхтарі. Десь далеко було чутно стукіт кирок та молотків об камінь.
Ми вийшли до величного гранітного трону з елементами вилитими з золота. На ньому сидів чоловік, він мав дуже довгу видно колись смоляно-чорну бороду з вплетеними до неї прикрасами. Його одяг було важко роздивитися в потемках, та і борода закривала доволі велику частину його тіла. Але сумнівів не було, одяг в нього дорогий. Ми всі по черзі стали на одне коліно і схилили голови, звичайно я міг обійтись звичайним реверансом чи нахилом корпусу. Бо я маю титул і звання обраного. Але вирішив стати на коліно як і інші.
- Встаньте - пролунав глибокий трохи хриплий голос короля.
Ми піднялись.
- Я радий бачити вас тут, воїни світла. Навіщо ви завітали до мого королівства?
Я глянув на Розальбу з надією що вона як завжди візьме слово собі. Але своїм поглядом вона показала що говорити маю я.
- М-ми теж раді вас бачити королю Теобальде, ми чули що місцеві гноми роблять найкращу зброю на всьому континенті. А оскільки на нас чекає битва проти темної армії, якістю та надійністю обладунків нехтувати не варто - сказав я невпевнено.
Чоловік посміхнувся крізь бороду.
- Ми вважатимо за честь дати тобі та твоїм супутникам найміцніші обладунки та зброю. Але звичайно ж не задарма. Ви маєте заплатити нам за роботу і матеріали - знущально промовив чоловік.
Розальба стиснула руку на руків'ї меча, видно було що вона неймовірно зла. В Аланда трохи засвітилось волосся але він одразу його погасив. Від Треа теж віяло злом. Тільки я не дуже розумів що я маю відчувати. Радість бо ми отримаємо обладунки, чи злість бо король хоче плату і можна припустити що вона буде висока.
Король забрищав прикрасами на бороді і встав.
- Ходімо зі мною, я особисто проведу вас до нашого складу обладунків - весело промовив чоловік і спустившись з трону пішов повз нас до якихось сходів.
Ми хоч і були трохи злі, бо знали чим саме заплатимо. Пішли за ним.
- Я б хотіла дещо дізнатися - неочікувано заговорила Розальба.
- Що саме цікавить таку прекрасну леді? - не обертаючись сказав король.
- Яку саме плату ви маєте на увазі? Я гадала честі дати зброю обраному буде для вас достатньо.
- Ох, дитино. Ти видно взагалі не слідкуєш за економікою? Все стало дуже дороге. Король Дрітіх Брейв гребе собі четвертину нашого золота. Звичайно ти скажеш. "Так чому б вам не перестати платити данину?" А я скажу, ми залежимо від Блуллену в плані армії. В нас вже нема підготовлених гномів. А божевільні наступають.
- Але це порушення пророцтва. Зброю ж виготовили вже давно - холодно відказала зброєносець.
Король не відповів, але видно було що його заділи слова Розальби.
Ми прийшли до скарбниці. Золото блищало звідусіль. Після темних коридорів скарбниця була неймовірно світлою. Я та команда на секунду замружили очі. Все блищало від золота.
- "Якщо батько забирає в них четвертину золота, то які ж вони мають бути багаті. Та і за ці гроші можна було б повністю підготувати та зібрати ціле військо."- подумав я.
Я подивився на своїх друзів. Аланд з Треа здивовано дивились навколо з відкритими ротами. Розальба скептично на все дивилася з схрещеними руками на грудях. Видно було що вона незадоволена. Зазвичай радісні та привітні очі стали холодними та непривітними.
Теобальд привів нас до відсіку зі зброєю
- Зброя на ваш вибір. В нас є всього по декілька - король тицьнув коротким товстим пальцем на невеликий стенд з багатьма видами зброї.
- Дякую - холодно кинула Розальба - ідемо, виберемо зброю.
Ми стали навколо стенду.
- Вибирайте щось не дороге, але те що продержится довше ніж два дні - сказала зброєносець.
Я потягнувся до меча але Розальба мене зупинила.
- Ні, тобі не вистачить сили і вмінь до меча. Краще тобі якусь сокиру чи булаву. Можливо навчишся на луці якщо будеш тренуватися.
Я трохи посумнішав і обрав собі бойову сокиру. Розальба вибрала собі довгий, гарний меч. Аланд не знав що вибрати і сказав що йому вистачить меча його батька. Треа відмовилася користуватися гномськими виробами і додала що ельфи роблять набагато краще.
Король побачивши наш вибір, трохи подумавши сказав.
- Це обійдется вам в триста золотих.
- Триста? Ви смієтеся! - Розальба вже справді почала злитися.
- А можна ми заплатимо пізніше? І дечим кращим за золото - раптово втрутилась Треа.
- І що ви можете мені запропонувати замість золота? - сказав король схрестивши руки.
- Ми ж ідемо на битву, там точно будуть трофеї. Ми б могли принести вам щось. Магічне. Або ще щось що вас цікавить.
Король задумався.
- Це небезпечно довіряти вам таке, ви можете мене обманути. Я довірюсь вам якщо ви дасте обіцянку крові і повернення*.
Ми переглянулися, король виявився ще тим хитрюгою.
- Ми приймемо вашу пропозицію - рішуче сказала Розальба.
Теобальд посміхнувся.
- Домовились, зброя ваша. Зараз же підпишемо контракт - чоловік клацнув товстими пальцями і десь почулося глухе тупотіня ніг.
Через хвилину прибіг гном, видно слуга. В його замазаних чорнилом руках був шматок паперу і перо. Він простягнув Розальбі перо і підставив папір щоб вона його підписала. Дівчина наче чогось чекала, придивившись я побачив по її бігаючим очам що вона перечитує контракт і з кожним рядком зморшка між її бровами ставала все глибше. Я глянув на сувій і здивувався, він був написаний мовою Трат, не людською. Але трохи подумавши я здивувався ще більше. Гноми не вчили нікого своїй мові вже багато років. Більш ніж століття гадаю. Не думав що Розальба буде такою, старою.
- Що за дурня тут написана? - підняла голову Розальба.
Ми насторожилися.
- Що ви маєте на увазі? - з фальшивим подивом спитав король.
- Тут багато, перше. Чому все на мові Трат? Пройшло більш ніж 20 років з закону про одну мову* і друге. Чому тут сказано що при не виплаті грошей протягом одного року ми всі будемо затримані? За законом має бути затриманий тільки той хто підписав контракт.
Видно Розальба своїми словами зламала королю всі плани.
- Я попрошу вас переписати договір, відповідно всім вимогам і законам - схрестила зброєносець руки на грудях.
Скреготнувши зубами король наказав.
- Перепишіть папір.
Гном який тримав пергамент пішов геть, натомість прийшов інший. З новим договором в руках. Він розгорнув його, і Розальба, прочитавши тепер людські слова, дала перо мені.
- Ти Обраний. Головний в команді, ти і маєш приймати рішення.
Я несміливо взяв перо і поставив на договорі підпис. Перо писало червоним чорнилом, і я зрозумів що то була моя кров.
Довго в гномів ми не сиділи. Вийшовши з гори ми пішли в сторону ущелини Айне*. Оскільки це був найшвидший шлях до гори Сонця та Місяця не маючий на собі драконів. Звичайно там було і без них небезпечно, але погодьтеся. Набагато краще пройтись за метр до бездонної тріщини в землі і мати багато шансів на виживання, ніж точно померти від зубів величезної вогнедишної ящірки. Звичайно тільки якщо у вас немає страху висоти.
Тим часом сонце вже хилилося до обіду. Ми вирішили зупинитися на перепочинок. І тут до нас донеслись чиїсь голоси.

Обіцянка крові і повернення - можна сказати кредит. Ти даєш людині частку своєї крові і при не виплаті боргу в відведений час, людина за допомогою твоєї крові може тебе знайти.

Закон про одну мову - закон прийнятий ще в сиву давнину майже всіма видами істот. (Огри, Темні гарпії, та дракони не підтримують тісний контакт з більш цивілізованими видами тому не підкоряюся цьому закону, також йому не підкоряюся Лісові феї, Піксі, Русалки та інші недовиди істот чи ті що недостатньо розвинені для того щоб підтримувати контакт)

Ущелина Айне - місце в двадцяти кілометрах від гори Сонця та Місяця, названий в честь принцеси ельфів Айне III Непокорної, дочки Руфуса Сміливого. Дівчина стрибнула в ущелину від горя про примусове заміжжя. Існує легенда що її дух залишився там і саме тому там не осиляются дракони.