В цьому житті я стану Володаркою

18

- На цьому закінчимо сьогоднішнє заняття, - мовив Клеріван.

Його все ще не займало те, що крім мене більше ніхто не слухав.

- Сьогодні у мене буде для вас інше завдання.

Діти важко зітхнули. Схоже, домашні завдання не люблять в жодному світі.

- Воно легке і неймовірно складне водночас...

Цікаво.

- Вашим завданням буде дати відповідь на питання «Який найважливіший ресурс для підприємця?»

- Звісно ж гроші! - випалив Ґіліу.

- Тоді зарахую це як вашу відповідь. А ми продовжимо тему на наступному занятті, - кинув він на додачу та взявся витирати дошку.

Я встала і прибрала місце, де сиділа. Мейрон, що поправляв подушку поруч, поскаржився:

- Звідки мені знати! Хто ставить такі питання тим, хто тільки почав вивчати комерцію?

Мені було смішно. Звісно, решта не знала, але мені було чудово відомо, наскільки страшним буває Клеріван Фелет та наскільки складний у нього характер.

Я всміхнулася.

- Згодна, це так в...

Я хотіла сказати «Це так в його стилі», але одразу ж замовкла. Адже нічого, що відбувається в класі, не проходить повз Клерівана.

- Це так важко, чи не так? Ха-ха-ха...

Ледь не попалася...

Я знову відвернулася до подушок, а Мейрон наблизився:

- Тіє, ти раптом зблідла. Все гаразд?

- А що може бути не гаразд? Просто замислилася, - я озирнулася, щоб знайти іншу тему для розмови: - А Бельзака сьогодні не було?

Сьогодні в класі було на диво спокійно, як мінімум тому, що ніхто не хропів над вухом. Тож я змогла насолодитися заняттям як слід.

- Він поїхав з батьком на зустріч, - відповів тихий голос.

- Привіт, Лорейн.

- Доброго ранку, Флорентіє.

Лорейн, прекрасна як завжди, сьогодні була вбрана в білу сукню з білими оборками.

Спочатку було трохи ніяково, втім, за кілька занять ми одне до одного звикли, і тепер іноді ось так балакали. Зазвичай розмову починала я, але сьогодні чомусь стало виключенням.