В цьому житті я стану Володаркою

36

Ах, невже почалося? Я задумалася.

Точно. В минулому житті це також сталося близько цього часу.

Бельзак увійшов до імператорського палацу, як друг дитинства першого принца. Звісно, геть не тому, що Астана та Бельзак були у гарних стосунках, - Астана завжди зневажав Бельзака за боягузтво. Причини тому були політичними.

- Хіба вам не заздрісно? - вигукнув Бельзак.

- Та ні.

- Чому тут заздрити?

- Нащо заздрити дружбі з хлопцем, який має таку огидну особистість?

- До того ж він так погано вчинив з Тією, - відповіли близнюки.

Гадаю, вони були щирими. Кумедно, але у дітей Ломбарді перший принц не викликав нічого крім байдужості, але чи так само ставилися до цього інші аристократи?

- Ха, брехня, всі заздрять!

Можливо, він вже встиг цим повихвалятися перед іншими. Саме цього прагнути В'єз та Сера. Втім, зовсім не для того аби просто похизуватися, а для того, аби показати наскільки гарні стосунки між принцом, а отже і імператрицею, та їхнім подружжям.

- Тому, покручко, - сказав Бельзак, вказуючи на мене виделкою, - Хіба не краще слухатися мене? Чому б тобі знову не стати покірною, як раніше?

Що сказав, придурку?

Я геть не заздрила його зв'язку з першим принцом, зважаючи на те, що другий принц займе місце кронпринца і відправить його на поле бою, однак мені було огидно від піднесеного настрою Бельзака, який гадки не мав про майбутнє.

Тому я мовчки намастила хліб маслом. Добряче, не шкодуючи анітрохи. А тоді занесла скибку.

Бельзак, що спостерігав за моїми діями, здригнувся.

Але я лише поклала його до рота, смакуючи реакцією Бельзака. Зрозумівши, що відбулося, він враз почервонів від сорому. А я, злизуючи крихти з губ, нарочито голосно сказала:

- Смаколик.

Близнюки тихо пирснули.

В ту мить двері до зали Елеонор відчинилися, і всередину увійшов дідусь. Він кинув погляд на своїх онуків, а тоді попрямував до столу, де сиділи дорослі. Вони встали, аби привітати його.

Сімейний банкет тільки починається.

Я замовкнула і дослухалась до розмову, яку вели дорослі.