Чонгук, розкинувши руки й ноги, лежав на підлозі своєї кімнати в готелі та вирячувався на люстру-вентилятор. Лопаті ліниво розганяли потоки повітря, і здавалося, що в цьому «шушух-шушух-шушух» чується «пиздець-пиздець-пиздець». Контрастні думки заповнюють голову Гука, штовхаються, б'ються за першість та ніяк не можуть визначитися, яку картинку продемонструвати першою.
Ось Чону, який сміється, відкинувши голову назад та ляскаючи себе по коліну; ось Техьон, який стискає плече Чонгука і гладить, вдивляється в обличчя та сам здивований цією близькістю; Чону читає книгу та хмуриться; Техьон робить ковток пива, і його кадик здригається; Чону розповідає братові та яро жестикулює; Техьон злиться та обриває дзвінок Чиміна; листівка з фото: «Ви бачили Чон Чону? Зателефонуйте за номером...»
«Будь ласка, зупинись, припини...» – Чонгук подумки стогне та вмовляє сам себе, жмуриться та тре очі. І собі ж програє, й уява підкидує картинки: Техьон рум'яний, із червоними вухами біля вогню (від спеки, звісно, від спеки); Техьон сміється, хмурить брови, довгими пальцями заправляє пасмо за вухо, ніяковіє, тре підборіддя та дивиться... дивиться, дивиться, дивиться та не відпускає Чонгука з полону свого погляду, і Чонгук піддається.
– Це пиздець якийсь... – стогне Гук та підіймається з підлоги.
А вентилятор уже відверто знущається: «Техьон-Техьон-Техьон...» Дурна штуковина, зірвати б її зі стелі та викинути з вікна, але Гук просто вимикає набридливу річ та бере смартфон – час телефонувати Сокджину.
– Привіт, Джині, – Гук чує, як у слухавці щось шарудить, затихає та лунає дзвінкий голос друга.
– Кукі, привіт, зайчику мій, як ти там? Я з Хобі розмовляв, пробач, що забув про близнюковість. Ти поїв? Ти добре їси? Кукі, чим ти там харчуєшся? Ти не голодуєш? Тобі відправити їжу експресом? Я можу встигнути відправити нічним потягом! Чому Хосок тебе не погодував?
Чонгук сміється та навіть не встигає слова вставити: це ж Джин, який сумує та хвилюється. Кращий. Бро. У. Світі.
– Джине, ти не повіриш, але в Сеулі є їжа. І я її їм, – Гук намагається звучати максимально правдиво.
– Ти мені брешеш, радосте моя, ніби я тебе не знаю. Ось зараз поговоримо – і тільки спробуй не замов вечерю, я тебе змушу носити рожеве весь місяць, – Джин дуже суворий, голос дзвенить від злості, бо він хвилюється.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання і качечки
Mystery / Thriller- Руки, бляха, від нього прибрав, - підходить і з другої спроби скидає з Чонгука руку Борима. - Детективе Кім, якого фіга ти робиш? - гарчить Чонгук. - Мовчи, шльондро! - злісно шипить Техьон і повертається до порушника. - А ти вали звідси, доки я т...
