Кохання і качечки

18. Треба сказати, що...

Через три години після дзвінка Чонгук прощається з думкою про повернення на вечірку, навряд чи його хтось дочекається. Новий примхливий замовник вимотав йому всі нерви своїми невпевненими побажаннями до роботи, і Чонгук просто їде додому, адже голова розколюється надвоє і немає жодних душевних сил вливатися в будь-який колектив та намагатися веселитися. Він кілька разів розлючено б’є по керму, поки їде додому, він знову проґавив Техьона й можливість розмови. Але злість швидко минає, він згадує погляд, сповнений обіцянки, туги та невимовлених слів. Ще день, ні, тільки ніч, треба пережити цю ніч, і якщо Техьон буде чинити опір, то він просто засуне Те в багажник та повезе якомога далі, щоб ніхто не завадив. Навряд чи так можна чинити з детективами, але Чонгуку байдуже, вони мають поговорити.

Вдома стає набагато легше після душу та двох таблеток від головного болю. Джин усе ще не повернувся, і Чонгук думає про те, щоб рвонути назад у кафе, адже Сокджина і справді немає, і раптом він ще там? Раптом Техьон там? Чонгук навіть не переодягається, він залишається в чорних спортивних штанах та чорній футболці, які надягнув після душу. Ще вологе і відросле волосся падає на очі, але Гук просто відмахується і кидається по дому в пошуках ключів від машини. Його пошуки перериває гучний стукіт у двері, у Сокджина є ключі, але може, він п’яний чи забув.

Чонгук відчиняє двері та застигає. На порозі стоїть Техьон. Він весь мокрий, з неба падають великі краплі, і Те тремтить. Вітер, хоч і весняний, але все ж таки прохолодний, тріпає поли сорочки — і тремтіння посилюється, Техьон хоче обхопити себе руками, але мокра тканина неприємно холодить шкіру, він опускає руки, що тремтять від холоду. Волосся обліпило лоб і очі, той скидає мокрий чубчик, дихає важко, а по обличчю біжать доріжки води, і це дуже схоже на сльози… Ця картина ніби зійшла з екрана найсолодшої та найромантичнішої дорами, і Чонгук просто не може перестати дивитися в ці дурнуваті горіхові очі, його серце заходиться в несамовитому ритмі, і хочеться сміятися. Техьон проводить долонею по обличчю, струшуючи воду, але знову намокає під потоком частих крапель.

— Чонгуку. Я ідіот. Я такий придурок, знав би ти… Я відштовхнув тебе, я тоді думав, що ви з Джином разом, але все одно не міг чинити опір, я дуже хотів. І хочу тебе.

Техьон завмирає, його трусить, він мокрий, вдивляється Чонгуку в очі. Він чекає на відповідь, пронизує спраглим поглядом, немов каже: «Я тут, я прийшов до тебе. Ти впустиш мене?». А Чонгук дивиться на нього, як на щось дивне, він привалився до відчинених дверей, усміхається здивовано й не питає, а стверджує:

— На вулиці немає дощу.

— Ні, — киває Техьон.

— Ти п’яний?

— Ні.

— Ти і справді придурок, Те. Що ти робиш?

— Я подумав, що так драматичніше. Що так ти мене обов’язково вислухаєш і не проженеш одразу. Я потріпав нам нерви своєю дурістю.

«Так, блять, що я тут роблю? — думає Намджун, поливаючи Техьона зі шланга, він втомився притискатися до стіни, щоб його не побачив Чонгук. — Які вони пригальмовані дебіли, милосердний Буддо, дай мені сил».

З іншого боку лунає роздратований голос Сокджина:

— Вирішуйте швидше, ви уявляєте цей рахунок за воду? Намджуне, припиняй, нехай далі самі.

Дощ, як за помахом чарівної палички, зникає з поворотом вентиля. Чонгук хапає Техьона й тягне до своєї кімнати. Намджун згортає шланг, Джин спостерігає за ним і усміхається:

— Ти злий геній, ти знаєш про це, Кім Намджуне?

— Усе, аби закохані ідіоти возз’єдналися.

Намджун теж усміхається, цього разу по-справжньому, а не посмішкою. Його усмішка м’яка, ласкава, вона показує неймовірно чарівні ямочки, і Джин ледве стримує себе від того, щоби погладити його по щоці.

— Техьон мокрий. Ти спеціально це вигадав, щоб йому треба було переодягатися в одяг Кукі, тоді вони можуть… Сам розумієш.

— Джині, який ти соромітник, не чекав, — ось тепер Намджун посміхається і грає бровами.

— Ходімо, лиходію, я напою тебе чаєм, прохолодно.

Сокджин сміється і веде гостя до кухні-вітальні. Вітальня поки що порожня, у ній стоїть лише велике крісло та маленький столик. На кухні немає плити та іншої техніки, крім чайника, кількох високих барних стільців біля стійки, та й усе. Джин втрачає всю легковажність, поки включає чайник і розкладає ранкову випічку, він закушує губу й набирається сміливості, щоб зробити обіцяний крок до Намджуна. З боку кімнати Чонгука лунає гуркіт, але ніхто не звертає на нього уваги. Намджун стоїть за метр від Джина, теж набирається сміливості та намагається приборкати свою переривчасту і владну натуру, щоби поговорити й не налякати хлопця своїм натиском, який стримувати вже складно.

— Джині.

Його голос тихий, низький і глибокий, він просто пробирає до мурашок, і Джину хочеться закутатися в нього й ніжитись, але він не дає Намджуну договорити. Він розвертається, підходить впритул до здивованого Кіма й хапає того за промежину:

— Я хочу це.

Відпускає член, що смикнувся від дотику, і впирається двома пальцями в груди ошалілого від шоку Джуна, прямо навпроти серця:

— І це хочу.

Піднімає руку й пальцями проводить по губах, що розтулилися на подив:

— І це. Що із цього ти можеш мені дати?

Хотів зробити крок — зробив крок… з даху хмарочоса, і Джин впевнений, що його підхоплять і не дадуть впасти. Він дивиться уважно й дуже серйозно, він не відводить погляду, він чекає. Намджун перехоплює долоню, коли Джин прибирає руку. Притискає до серця, що шалено б’ється.

— Все. Це все давно твоє, тільки забирай. Будь ласка, візьми…

Шепоче, а голос сипить, дере пересохле горло, він усе ще притискає руку Джина до своїх грудей, а в ній ураган, шторм і землетрус… Там серце біснується і всередині гримить, б’є важкими ривками пульсу в скронях, виламує грудину, неначе хоче вискочити і впасти в його руки, і Намджун готовий допомогти своєму дикому, такому закоханому серцю і вкласти його в долоні Сокджина. Але той подається ближче та цілує. Однією рукою Джун усе ще притискає долоню Сокджина до своїх грудей, іншою обіймає того за талію і притягує до себе, щоб тісніше і ближче, а Джин обіймає його за шию і теж пригортається, видихає тихим стоном у губи.

Джин гладить Намджуна по щоці, проводить великим пальцем по вилиці, пестить сильну шию. Намджун обіймає його як скарб; тягне в повільний, тягучий поцілунок; не напирає, не кусає, тільки ніжність та захоплення володіння. Вони вивчають один одного губами, дихають один одним і змішують дихання. У Намджуна голова паморочиться від відчуття таких бажаних губ на своїх, він так довго чекав на це. Джина ніхто й ніколи не цілував так, як цей чоловік. Намджун із таким трепетом торкається його обличчя, покриває легкими поцілунками заплющені повіки, цілує кінчик носа, спускається до губ, лиже нижню, цілує в куточок губ, віддаляється і дивиться Джину в затуманені бажанням очі. Дивиться як на диво, на яке чекав, але досі не вірить, що дочекався, що ось воно, доторкнись — і не зникне. Сокджин упивається захопленням, що плескається в обсидіанових очах, плавиться в цих великих руках, у яких він не очікував знайти так багато ніжності. Джин усміхається ласкаво, втикається лобом Намджуну в плече:

— Давай пити чай. Я не знаю, чи планував ти дочекатися Техьона, але я хочу, щоб ти залишився зі мною сьогодні.

— Джині, п’ять побачень, пам’ятаєш? Я не давлю на тебе.

Тепер, коли Намджун знає смак цих м’яких губ, йому складно і водночас легко стримуватися. Йому хочеться, йому потрібно знати смак шкіри Сокджина, смак його тіла; необхідно знати, як його руки відчуваються на тілі Намджуна і як це — прокидатися поряд. Намджуну хочеться всього, але комфорт та щастя Сокджина для нього на першому місці.

— Три, — Сокджин заварює чай і лукаво озирається через плече.

Намджун підходить, обіймає його зі спини, тихо сміється і цілує в шию:

— Все, що захочеш.

Вони влаштовуються із чаєм за стійкою, їм уже й зігріватися не потрібно, а просто бути поруч. Потрібно торкатися, адже тепер можна й цілувати, і триматися за руки, і це саме так, як і має бути.

***

Чонгук затягує Техьона у свою спальню, відходить і риється у відкритій валізі, дістає піжамні штани, футболку і віддає речі Кіму:

— У душ. Рушники на полиці.

І підштовхує Те в бік ванної кімнати, а той, мабуть, вичерпав усі слова, він просто спостерігає за Гуком, поки той шукає речі, і йде до душу.

У Чонгукові все ще лоскочеться сміх, він ходить по кімнаті зигзагами, усміхається, не знає, чим зайняти себе. Спальня і на спальню не схожа зовсім, навколо коробки з речами, ліжка немає, замість нього тільки високий матрац, ноутбук теж на коробці, слабкий нічник та Бу на матраці. Шум води зникає, і Чонгук усім корпусом повертається в бік ванної та цілеспрямовано підходить до Техьона, що вийшов. Він навіть не витерся нормально, волосся мокре, шия блищить крапельками води, футболка липне до вологого тіла. Гук не може втриматися, він утискає Кіма в стіну і веде язиком від вигину шиї до вуха, збирає крапельки вологи і прикушує мочку, вириваючи в Те тихе зітхання. Чонгук просто не втримався, йому так важливо зараз відчути Техьона, але він важко віддаляється і притримує за плечі, коли хлопець подається до нього:

— Чи є ще якісь люди між нами? — мружиться та всміхається.

— Ні, я ж сказав.

— Діти від таємного шлюбу? Релігія, яка не дозволяє нам бути? Може, гороскопи несумісні?

У кімнаті ніби стає світліше, коли Техьон усміхається своєю широкою усмішкою, він хитає головою, притягує Чонгука за талію і шепоче тому в губи:

— Тільки я, і я іноді створюю безлад. Впораєшся?

— Я планував засунути тебе в багажник і забрати. Впораєшся?

Чонгук теж шепоче, і цю безглузду балаканину можна пояснити лише тим, що обидва нервують. Вони так сильно хотіли один одного, так довго боролися з нерозумінням і тонули у своїх почуттях, що зараз, коли вони так близько, трохи розгубилися обидва.

— Упораємося.

Техьон накриває губи Чонгука, і той нетерпляче проникає в гарячий рот язиком. Немов пружина напруги та очікування розпрямляється, і вони зриваються. Їхні руки, сильні та жадібні, стискають і мнуть, дряпають оголену шкіру, коли зривають один з одного непотрібні футболки. Обидва стогнуть від зіткнення тіл без бар’єрів у вигляді тканини. Поцілунок мокрий і безладний, Техьон кусає Чонгука за нижню губу, відтягує і лиже, веде мокрим язиком і знову проникає в такий бажаний рот. Чонгук втягує його язик і смокче, не дає відсторонитися за ковтком повітря, стискає вологі пасма на потилиці та натискає, щоб ще ближче. Вони не можуть віддалитися один від одного навіть на сантиметр, навіть на одну секунду, вони ніяково задкують у бік матраца, натикаються на нерозпаковані коробки, плутаються руками й ногами, спотикаються і падають. Пощастило, що це коробка з одягом, але падіння несподіване, нехай і м’яке. Чонгук стискає Техьона в кільці своїх рук і стогне:

— Бляяяять… я, здається, член зламав… сьогодні ти зверху.

— Я мріяв про тебе в мені з першого дня… я врятую його, я зроблю твоєму члену штучне дихання — і він оживе.

Вони регочуть, стискають один одного в обіймах, їм так легко зараз, так до банальності правильно. Доповзають до матраца, до якого не дійшли буквально метр, валяться на нього зі щасливими усмішками і знову сплітаються в тісноті тіл. Чонгук нависає над Техьоном, він завмирає на кілька секунд, ніби намагається усвідомити, що це він, це Техьон лежить під Чонгуком, це реальність. Кім потопає в жарі його погляду, облизує губи, дихає часто, піднімається, чіпляючись за міцну шию, жадібно присмоктується до своєї мітки й кусає. Чонгук стогне хрипко, відкидає голову назад, даючи більший доступ, просовує коліно між ногами Кіма, і той слухняно розводить їх у сторони, а Гук притискається тазом і повільно треться збудженим членом об таке ж збудження, й обидва судомно видихають від такої близькості.

Чонгук веде губами по лінії щелепи, вилизує згин шиї, кінчиком язика проводить до міжключичної западини й широко веде язиком по горлу, покусує кадик, що смикається. Техьон такий чутливий, стогне низько від цієї ласки і стискає плечі Гука, тиснеться ближче і вже притискається стегнами. Чонгук віддаляється, веде широкими долонями з натиском від талії, стискає боки, дряпає ребра, зачіпає і гладить соски Кіма, що стиснулися. Той вигинається назустріч і розчаровано зітхає, коли дотик зникає, але зразу ж скрикує від несподіванки, коли Чонгук стискає чутливі намистини майже до болю. Він перекочує, стискає з різною інтенсивністю один сосок, нахиляється до іншого і втягує в рот. Посмоктує, зачіпає зубами, кусає і дме на розпалене тіло. Замінює губи пальцями й ланцюжком поцілунків веде вологу доріжку до інших грудей, лиже широко й мокро, знову кусає і смокче чутливу намистинку соска.

Техьон стогне хрипко, плутається пальцями у волоссі Чонгука, ялозить стегнами, але тиску недостатньо, і це тільки дражнить, просить:

— Гукіі… будь ласка… ти мені так потрібен.

Чонгук віддаляється, блискучі від слини міцні груди манять, хочеться повернутися, але він ще не перестав мучити Техьона.

— Я ще не закінчив, — голос хрипкий, Гук дивиться на Те таким голодним поглядом, що аж пальці на ногах підтискаються від передчуття.

Чонгук стягує з Кіма штани, це незручно через широко розставлені ноги, Техьон зводить коліна й допомагає позбутися дратівливого предмета одягу. Гук захоплено зітхає і дивиться на Техьона, та не може надивитись.

— Ти такий гарний… такий блядськи гарний, Те…

Він лежить оголений, дихає глибоко, почервонілі й покусані губи вологі від слини, руки стискають і мнуть простирадла. Чонгук веде долонями по стегнах і широко розводить ноги Техьона, він такий відкритий зараз, такий вродливий і спокусливий. Гук нахиляється і м’яко цілує хлопця в тазову кісточку, веде язиком до пупка, м’який підтягнутий живіт тремтить від напруги, Техьон невдоволено гарчить і стогне, він розуміє, що Чонгук навмисно ігнорує його член, що мучиться без уваги. Чонгук задоволено сміється, опалюючи теплим подихом вологу шкіру живота, та піднімає погляд на Кіма. Той кусає губи, щоки почервоніли, він із благанням дивиться на Чонгука, що вмостився між його ніг, а Гук посміхається, не відводить збудженого палкого погляду від такого ж збудженого погляду потемнілих горіхових очей. Він дме на член, який знаходиться всього за кілька сантиметрів від обличчя, і Те з гортанним стогоном відкидає голову на подушку від відчуття прохолоди на чутливій голівці.

— Я уб’ю тебе, чортів ти садист… — голос зривається, Техьон вибухнути готовий, а Гук мучить і мучить його, він такий жорстокий.

— І позбавиш себе мого рота?

Садист хмикає, охоплює головку губами і вбирає член відразу на половину. Техьон хрипко скрикує, такий голосний, Чонгука криє від такого чутливого та емоційного хлопця, його хочеться мучити пестощами і слухати ці стогони вічно. Він приближується до голівки, смокче, втягуючи щоки і створюючи вакуум, грає язиком із вуздечкою. Техьон задихається, він кидається на зім’ятому простирадлі, тягне руки до Чонгука, хапає того за волосся. Гук із гучним і вологим звуком випускає з рота член і гарчить:

— Дивись на мене.

Щойно Техьон розплющує очі й ловить погляд Гука, той широко й мокро веде язиком від основи до голівки, стискає і масажує яйця, що поважчали, і знову бере в рот. Розмазує губами по стовбуру слину та змазку, рухає головою неквапливо, не розриваючи погляд, дражнить язиком голівку і, розслаблюючи горло, вбирає член повністю і ковтає. Техьон шумний, він хрипко стогне протяжне «ааааах» від того, як гостро відчувається тиск від чужого горла, що стискається. Він знову і знову відсувається і насаджується повністю, прискорюючи ритм, у куточках очей збираються сльози, підборіддя мокре від слини та змазки, і Техьон ніколи в житті не бачив нічого прекраснішого за Чонгука з його членом у роті. Гук дозволяє Техьону рухати стегнами назустріч його рухам і трахати себе в рот рваним ритмом. Чонгук готовий кінчити тільки від відчуття важкості на язиці, від відчуття товщини, що розпирає горло, несамовитих і гучних вигуків на межі. Сльози течуть по щоках, член Техьона вбивається, ковзає по горлу, що стискається, і Чонгук не витримує, він кінчає та стогне глухо, горло вібрує від задушеного звуку, і Те намагається відсторонити Гука, він готовий, але той йому не дозволяє і тільки прискорює ритм, а сам тремтить від оргазму.

— Чонгукііі… не можу більше… я зараз… боже…

Техьон весь стискається, судомно штовхається один раз у жаркий рот, схлипує і кінчає в глотку Чонгуку. Гук відчуває, як в’язке сім’я стікає по стінках горла, ледь не давиться і ковтає, він повільно усувається і цілує всю довжину члена, що опадає. Техьон тягне його на себе, не дає витерти губи й цілує, вилизує розпухлі губи Гука, вилизує рота, неакуратно й жадібно злизує з підборіддя слину Гука і крапельки своєї сперми, що змішалися. Вони перекочуються на бік, обличчя до обличчя, стискають один одного в обіймах, як у лещатах, не в змозі розчепити руки і відсторонитися, просто лежать, намагаються віддихатися. Техьон виглядає трохи шалено, очі сяють, ясність погляду ще не повернулася після оргазму, він щасливо усміхається:

— Виходь за мене.

— Обов’язково, — Чонгук хрипко сміється, горло саднить, він сильніше притискає до себе розімлілого Техьона. — Але я ще не закінчив із тобою. Випусти на хвилину.

Чонгук встає, і Техьон здивовано дивиться на мокру пляму на штанах, які той так і не зняв.

— Що? Я кінчив тільки від твоїх стогонів та члена в роті.

Чонгук усміхається майже сито. Майже, тому що грайлива темрява знову оживає в чорних очах. Пестить оголеного Техьона, порикує передчуваючи, і її майже чутно. Чонгук сам із риком нахиляється та цілує, проштовхує жадібний язик на мить у податливий рот, віддаляється і відходить до коробки з речами, шукає, радісно хмикає та дістає пачку вологих серветок та рожеву косметичку. Повертається на матрац та кидає знахідку поряд. Техьон хихикає через рожеву сумочку, відкриває і дістає стрічку презервативів і тюбик змазки, здіймаючи брову.

— Сокджин?

— Сокджин, нехай буде благословенна його передбачливість і турбота.

Чонгук стягує штани разом із боксерами, дістає з упаковки серветку та витирає свою сперму, яка вже липне та підсихає. Він не зводить очей із голого Техьона, а той жадібно розглядає сильне тіло, милується чималим членом, який наливається силою, тремтить і збільшується тільки під цим поглядом, без дотиків. Техьон і сам збуджується знову, низ живота скручує від бажання, він тягне Чонгука за руку, широко розставляє ноги, оголюючи себе, і той опускається між ними на коліна та веде долонями по внутрішній частині оксамитових стегон. І натискає, змушує розкритися ще ширше та вириває з губ Кіма важке зітхання, коли проводить двома пальцями між гладкими половинками пружної дупи. Техьон смикається в нетерпінні, гладить себе по грудях і прикушує губу, коли зачіпає сосок.

— Не потрібно мене довго готувати, я грав із собою.

Чонгуку до божевілля хочеться відчувати жар Техьона, він щедро ллє в руку змазку і гріє, милується порожевілими щоками Те. Після оргазму збудження не почало сходити, а лише сильніше розгорялося в них обох.

— З тією рожевою красою? — усміхається, коли щоки Кіма червоніють ще сильніше.

— Ти бачив, чорт.

Техьон прикриває очі долонями й ойкає, коли відчуває, як Чонгук ллє йому між сідниць теплу змазку. Гук погладжує великим пальцем тремтливе кільце м’язів, розмазує змазку і плескає Техьона по руці, коли той тягнеться до свого члена.

— Не торкайся. Підніми руки, — хрипко наказує.

Техьон примхливо схлипує, але руки слухняно заводить за голову і стискає подушку. Чонгук дражнить знову, він весь вечір знущається з Техьона, і тому недостатньо цих легких погладжувань, він подається стегнами, звивається, вимагає дотик. Чонгук сміється, натискає на вхід, вводить один палець і задоволено усміхається, коли Техьон голосно стогне. І справді грав, треба викинути цю погань, тепер це тіло належить тільки йому, тільки Чонгуку, ніяких іграшок більше. Гук виймає палець і ллє холодну змазку. Такий гарячий усередині… Гук рухає пальцями повільно, огладжує подушечками гладкі стінки, розводить пальці ножицями, зводить, згинає і штовхає сильніше, виймає пальці й додає третій, Техьон із гучним «Чонгукіі» вигинається, коли той потрапляє по простаті. Кім рухає стегнами, сам намагається насадитися на пальці, але Гук його гальмує і притримує за стегно вільною рукою.

— Я готовий, Гукі… будь ласка… будь ласка… я готовий…

— Такий нетерплячий.

Чонгук штовхається ще кілька разів, витягає пальці, Те скимлить від порожнечі й подається стегнами вперед. Гук розриває упаковку й розкочує презерватив по твердому члену, а Техьон очей відвести не може від такої чудової товщини, від темних вен, від червоної, великої головки, яку так хочеться облизати і взяти в рот.

— Обійми мене ногами й можеш опустити руки.

Техьон обіймає Чонгука, як той сказав, охоплює шию і тягнеться за поцілунком. Гук цілує наполегливо й уривчасто, він приставляє член до ануса, натискає і входить одним плавним рухом на всю довжину, Техьон скрикує Чонгуку в рот, а той не рухається і дає звикнути до наповненості.

— Ти такий вузький… ти з розуму мене зводиш.

— Рухайся, чортів ти садист, — Те тремтить і намагається підштовхнути, але цю брилу не зрушити.

Чонгук і сам не може стримуватись, Техьон так шалено відчувається, так стискає в собі його член, що від цього можна сп’яніти. Гук майже повністю виходить із Кіма і відразу ж вбивається з вологим звуком; він рухається потужними поштовхами, змінює кут проникнення, ритм рваний, нестримний; Техьон скрикує від такого натиску, розсипається від насолоди і збирається назад, стогне, зриваючи голос. Чонгук потужно рухається в такому бажаному тілі, не стримує себе й теж стогне хрипко Техьонові в рот, кусає його губи, лиже, упирається лобом у лоба, дихає надривно. Кімнату наповнюють мокрі ляпанці голих тіл, стогін, безладний шепіт і звуки жадібних поцілунків.

— Чонгукіі… ааахх… стій… я хочу осідлати тебе… стій…

Техьон розчіплює схрещені на попереку Гука ноги й сам перевертає того на спину. Сідає на його стегна зверху й направляє в себе член, що вислизнув. Повільно насаджується з важким «ааааахх» і починає поволі рухатися. Підводиться і знову опускається, Чонгук підмахує, входить повністю. Техьон вигинає спину, робить кругові рухи стегнами, голосно скрикує, коли голівка зачіпає простату, його ніби струмом пробиває, він вигинається сильніше, Чонгук стискає пружні сідниці і вбивається ривками, із силою. Він очей від Техьона відвести не може — той спітнілий, стогне, вигукує його ім’я, скаче на стегнах, його ідеальний член мокро плескає по животі, і Гук заворожений, він дивиться, як його член втовкмачується з вологими ляпанцями від рясної змазки в нутро Техьона, як той заламує брови від задоволення, як несамовито хрипить: «Гукі… боже… ще… сильніше… тааак…». Рухає стегнами й насаджується швидше і швидше, Чонгук притискає Те до себе, фіксує і вбивається сам, потужно, з відтяжкою, довбає в простату, і той задихається від хрипких криків, від такого гострого задоволення сльози біжать не перестаючи, він дихає надривно й поскиглює Чонгуку в шию, чіпляється за нього. Гук відчуває, як хвиля спеки біжить по хребту до пульсуючого члена, Техьон смикається конвульсивно й кінчає із сиплим стогоном, забруднюючи їхні животи. Чонгук виливається всередині Те з риком насолоди, штовхається ще кілька разів і завмирає всередині.

Вони лежать так, насичуються киснем, якого було так мало, дихають важко й заспокоюються, ловлячи останні миті оргазму, який омиває зсередини теплою хвилею. Чонгук виходить із Техьона, стягує презерватив і відкидає убік, він притискає до себе цього неможливого хлопця, без якого тепер не зможе, він упевнений у цьому. І справа не в шикарному сексі, справа у відчутті правильності та належності. Техьон тиснеться до гарячого тіла Чонгука, цілує того в шию, міцно обіймає і ловить почервонілі губи хлопця, коли той повертається, цілує з усією ніжністю, на яку здатний, і дістає у відповідь стільки ж. «Треба сказати, що я його кохаю. І нехай дійсно виходить за мене, все-одно ніколи не відпущу», — ліниво думає Техьон таку чудову у своїй простоті думку. Вони обидва засинають виснажені та щасливі й навіть уві сні не відпускають один одного.

***

Намджун із Сокджином гуглять найякісніші шумопоглинальні навушники.