Доки в Сеулі одна маленька, але завзята група поліцейських (і Йонджун) б'ється над розслідуванням справи Гидкого Каченяти, ми перенесемось до Пусану.
А в Пусані, на п'ятому поверсі в кутовій квартирі висотної будівлі на вулиці Йонсан, було майже тихо. Тишу злякали невиразне бурмотіння, зітхання та протяжний стогін:
– Кукі-і-і... бублики-йобублики*, не лізе... почекай...
І другий голос, з придихом, ривками:
– Джине, трясця твоїй матері... притримай...
– Та не лізе! Зараз порветься (що? О_о)!
– Давай з іншого боку!
– Ми вже пробували, і так теж не лізе!
– Давай на «один-два-три»!
– Чонгуку, тільки ніжніше!
– Один, два... Джині, трохи вперед... Три! Є!
Клацання. Два спітнілих тіла валяться на підлогу, тяжко дихаючи (боже, що робиться).
Тіло №1:
– Кукі, злізь з мене, кабане, і ти був грубим із моєю крихіткою.
Тіло №2 (Кукі!), перекочуючись вбік:
– Джине, це рисоварка, а не твоя матінка. І це так тупо – перти рисоварку в Сеул, ТИ тупий, Джині, ми її ледве запихнули у валізу, і не факт, що вона доїде цілою.
– Це моя улюблена й ідеальна рисоварка, і ми не будемо більше це обговорювати.
Джин піднявся з підлоги, потягнувся й хруснув хребцями:
– Давай вечеряти – і пройдемося планом дій.
Чонгук із зітханням підвівся, поправив одяг та кивнув. Погляд одразу ж втратив усю легковажність та поважчав:
– Давай, Джині, мені ще поспати треба перед дорогою.
Пів години перепочинку, на цілих пів години Чонгук забув, що його життя – повна, непроглядна та безпросвітна дупа. Пам'ятаєте це: ніч темна й повна жахів? Ось і у Чонгука так – життя темне й наповнене всіляким жахом. Добре, не життя, а рік, але це не так вже й багато змінює насправді. У нього брат зник. Буквально половина його душі й серця зникла з лиця землі безслідно. Рік майже безнадійних пошуків – ніхто не бачив, ніхто не чув, ніхто не знає... Ніби й не існувало ніколи такої людини як Чон Чону, ніби Чонгук придумав його. Але Чонгук не придумав, він кожен день бачить брата в дзеркалі, бо вони близнюки (ох, Кукі...). «Майже безнадійних пошуків», помітили? Нещодавно на форумі, де спілкуються родичі та друзі зниклих людей, Чонгук отримав зачіпку! Одна з постійних учасниць форуму випадково впізнала Чону на своїй фотографії, яку вона зробила в минулому році, коли була у відрядженні в Сеулі. Так, рік тому, коли Чону і зник! Гук навіть не знав, що брат у Сеулі, і це змінює все.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання і качечки
Misterio / Suspenso- Руки, бляха, від нього прибрав, - підходить і з другої спроби скидає з Чонгука руку Борима. - Детективе Кім, якого фіга ти робиш? - гарчить Чонгук. - Мовчи, шльондро! - злісно шипить Техьон і повертається до порушника. - А ти вали звідси, доки я т...
