Кохання на даху

Дійсно!Треба щось робити

На ранок хлопець збирався дуже швидко,бо він трохи проспав.
Хлопець на ходу одягнув штани,а тоді схопивши портфель вибіг у коридор.
-Добрий ранок-крикнув юнак з коридору.
-Добрий,синку. Ти проспав?-відповіла йому мама з кімнати.
-Так,трохи,але я встигаю.
-Гарного дня.
-Дякую,тобі теж,бувай.-мовив Чонін і вийшов з квартири.
Він жив на четвертому поверсі,тож поки він біг по сходах вниз,встиг обдумати слова мами.
«"Гарного дня"..якби вона знала,що мене кожен день булять..я дійсно хотів би мати по справжньому гарний день.»-мовив про себе Чонін,а тоді вибіг на вулицю.
Сьогодні він був в короткій сорочці і в шортах по коліно. Юнак подивився на годиник і побачив,що до уроку залишилося 7 хвилин,тому хлопець одразу двинувся з місця у бік школи.
Добігши до школи він одразу почув дзвінок,тому пулею забіг до класу і сівши на своє місце розгорнув зошит.
Урок історії. Він не любив її,але на цьому уроці всі поводяться тихіше за все,тож Чонін не хвилювався.
Слухаючи монотонний голос вчительки Чонін почав засинати.. Він все далі вдалі йшов в свої думки і мрії..Але різко і несподівано він прокинувся через те,що йому в обличчя кинули шматок зім'ятого паперу. Чонін швидко прийшов в себе і продовжив слухати урок.
День пройшов спокійно..на диво його не ображали,навіть нічого не сказали.
Уроки закінчилися і хлопець збирався додому.
-Це підозріло..треба скоріше йти звідси.-мовив собі під ніс хлопець,поки самотньо збирав речі в порожньому класі.
Вже розвертаючись з портфелем в руках рот Чоніна різко закрила інша рука,і юнак побачив нажаль до болі знайому компанію..в прямому сенсі. Три хлопця тягли його кудись по самотнім коридорам,поки Чонін намагався хоч якось вирватися з їх міцних рук.
Хлопці донесли Чоніна у шкільний туалет,а тоді різким рухом кинули його на підлогу і хлопець вдарився голову об стіну.
-Як я цього чекав.-посміхаючись мовив Хьонджин.
-Що..що ви хочете від мене?-тихо спитав Чонін.
-Ми?хочемо щоб ти сдох!-радісно відповів Чанбін.
Джісон який стояв поруч присів навпочіпки поряд з Чоніном,а тоді ніжно провів рукою по щоці хлопця. Водячи рукою він посміхався,а тоді різко дав ляпас тією ж рукою. Він гучно засміявся і подивився на хлопців поруч.
-Тільки подивіться який він жалкий..Поки нікого нема,ми зробимо з ним все,що нам заманеться,так,хлопці?-спитав Джісон,а тоді перевів погляд у очі в який було видно страх..у очі Чоніна.
-Тобі страшно,маленький?-ласкаво спитав Хьонджин.
Хьонджин і Чанбін стали ближче до Чоніна і почали уважно розглядати його тіло.
Страх всередині хлопця підіймався з кожною секундою,з кожним їхнім рухом,з кожним їхнім вдихом і пронизливим поглядом на його тілі.