Кохання на даху

Хтось в лісі сдох?

Вони дивляться в очі,розглядають кожен міліметр намагаючись запамʼятати момент.
В обох всередині все перегорнулося і емоції виходять на поверхню.
Синмін кладе свою теплу руку на щоку Чоніна,від чого той починає нервуватися ще більше,не знаючи,що казати. В голові нема жодної ідеї,що могло б допомогти йому зараз,хоча він не впевнений,що ця допомога потрібна. Він настільки тане від рухів старшого,що готовий так сидіти вічно.

«Це надзвичайно звичайна ніч. Шум,биття серця,іскра і ти! "Давай танцювати?". Це звичайна,нудна ніч. Бери мене за руку і пішли»

Чонін облизує свої сухі губи,збираючи язиком присмак вуст Синміна,який він ще нещодавно відчував на собі.
Він вкрав його перший поцілунок. І боже,як би не було соромно визнавати це,йому сподобалось. Плавні рухи вуст старшого зводили з розуму його,він божеволів і помирав під ним. Хоч цей поцілунок був без язика і напевно дитячим і незграбним,це дуже подобалося Чоніну. Він хоче ще,але всі емоції змішалися всередині і хлопець не знає,що робити.

-Чонінка?-з невеликою посмішкою мовив Синмін побачивши,що той нервується,а тоді заправив невелике пасмо волосся за вухо.

І знов ця посмішка,як же вона заманює юнака. Як відповідати,коли вся увага і думки тільки в цій посмішці?

-Так?-нарешті мовив молодший. Його руки лежать на його схрещених ногах і він перебирає пальці через хвилювання.

-Якщо я щось хочу,я отримаю це..запамʼятаєш?

-Т..так..- Боже,в нього тільки одне слово в словниковому запасі,чи що? Як він дурно виглядає.
-Будь ласка,дай мені відповідь через два дні.-сказав старший і прибрав руку з обличчя хлопця.

Щока прийняла легкий вітер після теплої руки,і трохи почервоніла. Хоч це й не через вітер.

Старший повільно піднявся на ноги і вже дійшовши до дверцят на останок мовив:
-після завтра,о восьмій тут. Чекатиму,Чоні.-і вийшов з даху залишаючи Чоніна одного на даху досі відчуваючи вуста старшого на собі.

Хлопець торкається прохолодними пальцями своїх губ.

-Чоні?

***

Нарешті Чонін прокидається не від будильнику,а від сонячних променів. В кімнаті вже яскраво,а на годиннику вже девʼята ранку. Хлопець ще трохи насолоджується прохолодним ліжком,а тоді встає з нього.
Перший день літа. Так швидко час летить.