Кохання на даху

Кінець

Через 3 роки.

Знов літо. Знов спекотний кінець червня. Ця пора року назавжди залишиться в голові юнака,назавжди. Ця травма буде жити в ньому до кінця життя,через ту біль,яку він відчув. Пройшов час,рана повинна загоїться..але чому вона досі живе в ньому? Він йде далі і навіть інколи вдається забувати про це,але час від часу воно повертається,повертаються ті спогади,які нажаль не забути ніколи. Воно спалахується перед очима різкими моментами які неможливо прибрати,поки знов не переживеш це пекло. Знов.

І ніби ти починаєш нове життя,ти робиш все,аби забути те,що колись було,почати з чистого листа.. але все до чортика.
Хлопець переїхав у нову квартиру,покинувши стару,яка тримає в собі болючі спогади,немов стіни ввібрали запах страху і болі..
Вінн переїхав в інше місто,щоб нічого не нагадувало,влаштувався на роботу,щоб відволікатися,але трясця,щоб він не робив,перший рік воно жило з ним,в будь який момент нагадуючи про себе,типу «В тебе не вийде забути мене назавжди,я завжди поруч,прямо в твоєму сердечку,ти можеш забувати мене скільки завгодно,але всередині я буду жити вічно.»
І хоч ця біль вже не сильна,як на початку,вона дає про себе знати. Нажаль.
Не можливо прийняти,жити і знати,що це було з тобою,в твоєму житті,що все могло бути інфаркте,якби ти опинився в іншому місці і в інший час..
Інколи йому здавалося,що він робить не достатньо,щоб забути минуле,але потім блукав думками «А може мені і не треба забувати..?». Той час був..дивним. Його не описати словами,це міг відчути саме він і ніхто більше. Тому він самотньо продовжував вбивати себе думками,карати за минуле і забувати за теперішнє,але намагаючись згадувати за слово «майбутнє»

Хоча,можна сказати лише одне. Зараз він..щасливий? У порівняні з трьох річної давнини,він щасливий. Він перестав так сильно страждати.
Біль нарешті стихла,життя наповнювалося новими емоціями,новими людьми,новими спогадами і думками.
Це дивно усвідомлювати,що після тієї ситуації можна жити далі.. Але він зміг,в нього виходить трохи невпевнено і невміло,але він намагається зі всіх сил,справді. В нього є підтримка,тож він має надію забути те,що колись сталося.
Хочеться думати,що все це було довгим сном,і зараз він прокинеться,з розумінням,що нічого ніколи не було,це лише поганий сон..але він занадто довгий для сну. Часто сприймати реальність складніше,ніж ми думаємо,і це завдає ще більше болі. І ніби,ти нічого з цим не вдієш,це вже сталося,це минуле,але воно так впливає на майбутнє,що залишати це в спокої не можливо. Ось і він не може залишити у спокої назавжди..