Сеньйор Федеріко, заспівайте знову!

Глава 13. Сеньйор Федеріко зустрічається з сином

— О господи, та йди ти вже! — сказав Марсі, і Ріко глянув на нього. Перевів погляд на діда, який підпирав стінку і дивився у куток. З огидним розумінням посміхнувся і вийшов за вхідні двері. Марсі перевів подих. Озирнувся.

Фредді посміхався, не зводячи очей. Повітря застрягло в горлі, і Марсі в один широкий крок опинився поряд, схопив за лацкани, і голова Фредді плавно мотнулася, він опустив повіки. Через хвилину Марсі вже втиснув його в простирадла, що лежали замість ковдри, навалився, вп'явся в шию, як вампір.

— Ей, тільки не залишай слідів, будь ласка, а то Ріко...

— ...мене вб'є, — закінчив Марсі пошепки та довго лизнув від ключиці до вуха. Притис його долоні до подушки. — Можна спитати?

— Ага?

— Тобі подобається, коли я це роблю? — Він провів носом по мокрій шкірі. — Тримаю за руки... — торкнув зубами мочку, обдав диханням. — Коли ти не можеш ворухнутися, вирватися...

— Я не хочу вириватися, — Фредді посміхався із заплющеними очима і часто дихав.

— Але тобі подобається? — він сперся на руки, щоб побачити його обличчя.

— Так... — видихнув Фредді. Жилка билась у нього на шиї, сірі кучері тремтіли від дихання. Він розплющив очі, коли Марсі заклав браслет наручників на його зап'ястя, брязнув, простягаючи їх через прути в узголів'ї. — А?

Марсі сів і прикував другу руку. Дістав з-під подушки чорну пов'язку, закрив очі, і Фредді без прохань підняв потилицю і повернув голову. Марсі зав'язав м'які кінці маски. Провів долонями по грудях. Тіло знову заливало жаром, і Марсі зняв одяг, поки він не змок від поту. Стягнути з Фредді сорочку і піджак було вже не можна, не знімаючи кайданків, і він просто розстебнув усі ґудзики. Щойно чорна тканина штанів зіслизнула з його ніг, Фредді підтягнув коліна до грудей, перехрестив кісточки. Марсі гладив ікри, кісточки, ступні, терся обличчям. Щоку поколювали короткі волоски. Потім його пальці ковзнули всередину, і Фредді проковтнув, гострий кадик прокотився під тонкою шкірою.