Ріко ковтнув мінералки та поставив запітнілий стакан. Прогнаний таблетками головний біль відступав, поколюючи наостанок. Ріко відкинувся на спинку стільця і заплющив очі. Мігель підморгував дівчині за іншим столиком, Дієго позіхав, Тадео тер перенісся. Косі сонячні промені пробиралися в хол готелю, через що він здавався ще темнішим.
— Гаразд, хлопці, щоб за п'ятнадцять хвилин ваші дупи були в машинах, — сказав Ріко і підвівся. Всі, охаючи та зітхаючи, піднялися і пішли за ним на сходи.
— Хтось сьогодні взагалі ночував у себе? — спитав Дієго.
— Дід. До речі, я поселив тебе з ним.
Дієго закотив очі й тяжко сперся на поручні. Пошарив у кишенях і дістав ключ. Замок клацнув і відкрився, і Дієго завмер:
— От лайно... — він зачинив двері. Ріко схопився за ручку, і Дієго вчепився в нього, доки Ріко не відіпхнув його. Відчинив двері. Задихнувся повітрям. Повільно ступив усередину. Мігель заглянув у отвір і округлив очі, Тадео висунувся з-за плеча, притримавшись за його талію для рівноваги. Дієго підійшов, обтрушуючись, і пошепки чортихнувся.
Вони лежали, обійнявшись. Сеньйор — на боці, спиною до них, але ніхто інший це не міг бути, напівсиве, сіре волосся розляглося на подушці. Поли піджака збилися грудками, мабуть, незручно, але він не помічав. Рука з чорними нігтями перекинута за його спину, мабуть, Марсі.
— Оце ніжки, — одними губами сказав Мігель. Почуй його Ріко, вбив би, і Дієго посміхнувся. Тадео похитав головою — йому було не до сміху.
Ріко ступив уперед, заліз із ногами на ліжко, штовхнув тепле м'яке тіло Марсі на спину. Помада на повних губах розмазалася, волосся сплуталося. Тяжке дихання Ріко було чутно від дверей, він розмахнувся і врізав Марсі по обличчю. Той розплющив очі, охнув і вчепився в ліву руку Ріко, що стиснула його горло. Ще удар і по щоці від носа розповзлася червона пляма. Марсі скрикнув, сеньйор Еллісон здригнувся і стиснувся на ліжку, підібгавши ноги та широко розплющивши очі. Його трясло, він дивився навколо, моргаючи віями й затиснувши рота рукою. Здригався від кожного удару, яким Ріко лупцював Марсі. Той замовк і обм'якнув, і Тадео забіг усередину, схопив Ріко за руки, намагаючись віддерти від нього. Ріко гарчав і вив, звивався і брикався. Він відіпхнув Тадео і завмер. Дихання виривалося з нього зі свистом. Він перевів погляд на сеньйора, і той сховав обличчя в колінах. Ріко переступив Марсі й навис над дідом, схопив за волосся і підняв його голову.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сеньйор Федеріко, заспівайте знову!
RomanceВін - правильний, застібнутий на всі гудзики бухгалтер, що має трьох дітей і вже дорослого онука. Він кохає дружину, носить однакові чорні костюми і вирощує троянди біля хати. Не п'є, не лається, не перевищує швидкості та завжди приходить вчасно. Ко...
