Він - правильний, застібнутий на всі гудзики бухгалтер, що має трьох дітей і вже дорослого онука. Він кохає дружину, носить однакові чорні костюми і вирощує троянди біля хати. Не п'є, не лається, не перевищує швидкості та завжди приходить вчасно.
Ко...
Була п'ятниця, чотирнадцяте серпня. Від дня, що минає, залишилися тільки бліді крапки, що застрягли в тюлі. Їхнього світла ледве вистачало, щоб бачити обриси предметів, але потім, коли очі звикнуть, можна було розібрати на ліжку дві постаті. Сеньйор лежав тут досить довго, щоб розрізняти кожну квітку в сухих букетах, але він заплющив очі й повільно переказував події дня — так, наче міг говорити всю ніч і поспішати нікуди. Мері не перебивала його і не питала про терміни та подробиці, про які його постійно питали співробітники, які працювали з ним не один рік. Він лежав на боці, обійнявши її лівою рукою. Тіло здавалося м'якшим, груди — більше, вечірні парфуми — важчими, запах був таким яскравим і густим, що ледве можна дихати. Сеньйор говорив, доки не втомилося горло, нарешті він вичерпався і замовк. Тиша дзижчала у вухах, він торкався обличчя, але за мить знову свербів ніс, або куточок губ, або брова. Після денного жару шкіра Мері приємно холодила, але постіль, здавалося, стала вологою від поту. Чи це туман сповз із гір?
Коли задзвонив телефон, сеньйор кілька хвилин вдавав, що не чує, потім повільно дістав його з кишені, і блакитне світло вирізало з темряви вузьке обличчя, кадик і трикутнички коміра, що блиснули білим. Тонкі пальці тримали телефон, великий завмер над кнопкою і зрештою натиснув.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
— Так?
— Привіт, діду, це Ріко! — відповів вдавано життєрадісний голос. — Я знаю, що востаннє дзвонив тобі на день народження, але тут така річ... Коротше, наш клавішник поїхав і, походу, не повернеться. Причому, собака, зовсім несподівано, а в нас у неділю концерт та ще й в іншому місті вперше кудись запросили! Це ж такий шанс! Коротше... — важке зітхання, потім голос став вищим, - адже ти в неділю все одно не працюєш? Сеньйор насупився і поморгав, потер обличчя рукавом.
