Проблема вузької траси у тому, що обігнати машину неможливо. Єдиний спосіб перемогти – триматися за суперником, або якщо позиція спереду – намагатися відірватися на потрібну відстань. Джісона, який багато де здобув перемогу, такі умови не лякали, дарма що гоняє він тут вдруге.
Йому пропонували, як і минулого разу, знову бути попереду, все ж таки, він тут гість. Але Хана таке не цікавило.
Тому, зараз він намагається триматися за машиною і вписуватись у повороти. Особливість цієї, як називають місцеві – зміїної – траси, у великій кількості поворотів. Такого нема ні в одній префектурі. Хана це також не лякало, але він погоджується – це складно.
Кут і знову поворот, а потім ще один кут. Голова починає йти кругом, пальці сильніше стискають кермо, бо Джісон починає відставати. Хочеться пригальмувати, страх вилетіти за бар'єр от-от оволодіє тілом. Хан не може це зробити, він не може програти. Не такому вчив його дідусь.
Всупереч думкам, хлопець, навпаки, пришвидшується, намагається не дивитись на вибиті частини, а лише дрифтувати. У цю мить згадався стиль одного гонщика, який ідеально підійшов би для такого типу дороги. Хан цим користується і, о диво, це спрацьовує. Відстань скорочується – і кермо в руках відчувається впевненіше.
Останній кут – перемогу здобуває гончак Хан! Зап'ястя нестерпно печуть, руки трохи тремтять, а у вухах незрозумілий шум – все закінчилось.
— Вау, ти добре впорався, Хане!
Щасливий краш усього серця Джісона Мінхо підбіг до нього, аби привітати. Але хлопець настільки шокований, що стоїть і не може нічого сказати. Він дивився на його заїзд?
— Все добре? – Мінхо нервово усміхнувся.
— А, так...Просто досі відійти не можу. Ти дивився увесь час?
— Ага. Почув, що ти будеш їздити на моїй домашній, тому не міг цього пропустити.
— Це твоя домашня траса? – Джісона це шокувало найбільше.
"Хіба він не журналіст? – він зустрічається з очима Мінхо, що сяють у світлі ліхтаря. – Не дивись на мене так!"
— Ти був дуже крутим, я не міг відірвати погляд від траси ні на секунду.
"Крутий.. Він назвав мене крутим. Я сплю? Чи може все ж таки вилетів тоді".
ВИ ЧИТАЄТЕ
And how did we get there?
JugendliteraturАв, де життя Чанбін втрачає усі фарби, але одна зустріч кардинально змінює усе. Звук мотору став найкращим другом, який веде його вперед та допомогає йти далі іншим.
