Ще під час поцілунків брудних, мокрих та відкритих Джісон зрозумів, що Мінхо майстерно володіє своїм язиком. Але справжнє усвідомлення цього прийшло лише зараз, коли цей язик активно ковзає усередині Хана та змушує його хвататись за постіль. Зараз хлопець не думає — він не може це робити. Усе, що він може, так це лише сильніше стискати руки, давити на маківку Лі, аби той був ще ближче та діставав ще далі.
Вражає те, наскільки легко погодився гончак на пропозицію Мінхо. Здається, коли він поряд, Джісон може зробити все що завгодно. Наче не існує ніяких меж. Наче лише одна присутність Лі здатна зірвати замки, що сковували хлопця.
— Мінхо, — голосно простогнав юнак, коли відчув подих після якого всередині стало дуже холодно. Тіло дрібно затремтіло, а із члену виділилась змазка.
— Я не втримався, — лагідно говоре Мінхо та цілує дірочку. Тіло Джісоне, що було напружене увесь цей час, тане. — Бачу, тобі сподобалось.
— Прошу... прошу, повернися, — скигле Хан і підіймає голову, аби подивитися на хлопця й забути, як дихати.
Мінхо виглядав розпатланим: його волосся було необрежно розкидане й прикривало пів обличчя; губи були червонішими, ніж зазвичай, більш пухкими та блискучими від слини; погляд темних очей знову напружував тіло від збудження й нестерпного бажання продовжити.
— Джісоне, ти не уявляєш, наскільки сексуально ти зараз виглядаєш, — відкрито говорить той та розвертає його на спину. Здається, що у його руках хлопець стає м'яким і його можна крутити, як хочеш.
Розкутість Мінхо зводить Хана з розуму та змушує закрити обличчя руками, аби приховати те, наскільки той зараз червоний. На це чується лише смішок Лі.
— Хані соромиться? — сладко протягує гончак, погладжуючи стегно хлопця, який спопеляє поглядом крізь щілину між пальцями.
— Я скаженію від тебе.
— Вже? — на прекрасному обличчі з'являється хитра посмішка.
— Ти готовий, Хані? — це запитання лунає неочікувано. Ще секунду тому Джі дивився на руки Мінхо, на те як його пальці вправно відкривають пачку презервативів, як розкатують латекс по члену. Але все було, неначе поза часом, як у вакуумі. Він навіть не помітив, коли його стегно встигло опинитись на чужому плечі і як воно покрилось декількома поцілунками.
ВИ ЧИТАЄТЕ
And how did we get there?
Novela JuvenilАв, де життя Чанбін втрачає усі фарби, але одна зустріч кардинально змінює усе. Звук мотору став найкращим другом, який веде його вперед та допомогає йти далі іншим.
