Чанбін хитро посміхається, коли бачить парочку друзів, які тримаються за руки та закохано дивляться один на одного. Тепер усе на своїх місцях.
— Це ти розказав про кактуси, так? — підозріло запитує Джісон.
— Кактуси? — розгублено промовляє Хьонджін, повертаючи голову то на Хана, то на Чанбіна.
— Теж саме питання, ти про що взагалі говориш? — серйозно відповідає Со, тому запал хлопця стає меншим.
— Ну значить Мінхо здогадався... Чудово! Тоді ми пішли, у нас багато справ, — очі Мінхо враз широко відкриваються, але він не встигає сказати ні слова, адже чужа рука вже тягне у невідомому напрямку.
Хьонджін та Чанбін сміються від душі через цю картину: спадкоємця клану якудзи тягне за руку простий парубок, а перший не показує ні граму спротиву.
— От що робить з людьми кохання, — задѝхавшись, говорить Хван.
— Ну з цими двома воно багато, що робить, — вони знову починають заливатись сміхом, хоча не впевнені над чим сміються один з одного чи з друзів.
Через декілька хвилин веселощі стихли і настала тиша. Іноді цим двом хотілось помовчати та подивитись на нічне небо, скласти думки до купи.
— Твої минулі стосунки було схожі на їхні? — Хьонджін не поспішає відповідати, у голові проносяться спогади про його минуле кохання і те, як воно закінчилось. — Я маю на увазі, чи були ви такі закохані?
— Так, — тихо відповідає він, — були.
Хлопець замовкає, але не відводить погляд від неба. Здається, він просто боїться дивитися кудись ще, окрім синього полотна усіяного зірками. Чанбін одразу вловлює зміну настрою, розуміючи, що почав болючу тему.
— У мене усе було трохи не так. Перші стосунки у мене були з однокласницею у старшій школі, ми розійшлись, бо я поїхав з міста. Вона була милою, — Хьонджін поступово розслабляється, тому хлопець продовжує: — Другі були з хлопцем, у них майже не було романтики. Ми обидва були студентами, що пахали на роботах і все на що нас вистачало — секс по неділям. Ми доволі швидко це закінчили.
— Он як... І ти більше ні з ким не зустрічався? — здивовано видає Хван.
Йому здавалось, що такого хлопця, як Чанбін дуже великий досвід. Зовнішність не надійний критерій для оцінки інших, про це Хьонджін часто забуває.
ВИ ЧИТАЄТЕ
And how did we get there?
Novela JuvenilАв, де життя Чанбін втрачає усі фарби, але одна зустріч кардинально змінює усе. Звук мотору став найкращим другом, який веде його вперед та допомогає йти далі іншим.
