Драко Мелфой та Принизливе Важке Випробування Коханням

Глава 15. Noli Me Tangere

Багато дивних і чудернацьких речей пізнав Драко за все своє життя, але слухати, як до нього промовляє череп давно померлої святої, безумовно, було однією із найдивовижніших.

— Назви мені хоча б одну причину, чому я не повинна погукати добрих сестер, сповістивши про непроханих гостей, — сказав череп.

— Я рознесу тебе на тріски, якщо спробуєш, — відповів Драко.

— Обіцянки-цяцянки, — гмикнув череп.

— Будь ласка, скажи, ти та сама Магдалина? — запитала Ґрейнджер, у якої на зміну шоку прийшла волоока цікавість.

— Відлуння тієї, що колись була відома під цим ім'ям, — протягнув череп.

— Привид? Дух?

— Існує багато станів буття.

Драко штовхнув Ґрейнджер ліктем.

— Зараз не на часі.

— І то правда, краще обговорімо, що такий красень, як ти, робить у цьому місці.

— Затіває щось недобре, — відповів Драко. — Це ж очевидно.

— О-ла-ла, негідник, — промовив череп.

Ґрейнджер немов заклякла перед черепом, втупившись у нього цілковито зачарованим поглядом. Драко знову штовхнув її ліктем.

— Роби те, за чим прийшла. Нам треба йти.

Ґрейнджер, здавалося, отямилася.

— Так... я мушу... але...

У коридорі почулися голоси.

— До нас гості, — втрутився Драко. — Активуй свої закляття.

Ґрейнджер підняла чарівну паличку і пробурмотіла складні слова стародавньою рунічною мовою. Драко відчув, як його шкірою пробігли сироти, коли з Ґрейнджер вийшов потік магії. П'ять блискучих іскор вирвалися з палички відьми та понеслися коридором, щоб підірвати відповідні руни.

На мить настала ідеальна, цілковита тиша.

Потім склеп, проходи та ґрот сколихнулися від вибуху. Пролунали віддалені крики. Каміння перетворилося на дрібний пил, що вкрив собою Драко, Ґрейнджер і релікварій Магдалини.

З проходу більше не долинало жодного звуку.

Ґрейнджер опустила руки на коліна, майже не дихаючи від магічного виснаження.