Драко Мелфой та Принизливе Важке Випробування Коханням

Глава 21. Принизливе важке випробування починається

Кілька днів Драко немов ширяв на сьомому небі. Це були найприємніші дні. Його ніщо не дратувало. Він пурхав з однієї хмаринки на іншу у блаженному щасті. Драко не сперечався з матір'ю і відвідував усі урочисті прийоми, на які вона його безапеляційно скеровувала. Зустрівши на одному з них Забіні, він щиросердно обійняв чоловіка. Драко наслав чари на ґрінґотського ґобліна, змусивши того порушити деякі правила. А на роботі після напрочуд милого привітання Поттер і Візлі припечатали Драко до підлоги, переконані, що він знаходиться під дією Імперіуса.

І в той момент, встромивши обличчя у пахву Поттера, Драко почав усвідомлювати, що відбувається щось небезпечне. Щось невластиве Драко, курва, Мелфою.

Враз його блаженство почало вщухати, а розум — набувати ясності. Відірвавши обличчя від тривожно вологої пахви Поттера, якийсь час Драко присвятив довгим роздумам про те, що з ним, трясця, було не так. Якщо вже бути відвертим із собою (неприємне відчуття) — це щось стосувалося Ґрейнджер. Щось, що проростало в ньому вже кілька тижнів. А може, й кілька місяців.

Коли це почалося? Драко не міг сказати напевне. Тепер, озираючись назад і намагаючись бути об'єктивним, він міг розгледіти певні ключові моменти в загальній картині. Це могло трапитись під час їхнього танцю. А може, у Провансі. Чи, коли вона торкнулася його вкритої шрамами мітки. Можливо, у ніч на полі для квідичу, коли вона довела себе до магічного виснаження, щоб врятувати його від неіснуючої загрози. Або коли назвала сильною стороною у своєму SWOT-аналізі. А може, це сталося тоді, коли вона завзято збирала мох. Драко не знав. Занурення відбувалося настільки поступово та повільно, що він просто не звертав уваги.

Але існувало одне «але». Що б там не відбувалося між ним і Ґрейнджер, воно було небезпечним і неприйнятним. Навіть, якщо відставити убік усі очевидні-жахливі-нездоланні проблеми їхнього спільного минулого та взаємну антипатію, вона була головним об'єктом його завдання, а «щось» між аврорами та їхніми підопічними суворо заборонялося. Одна річ — тяжіння, але наявність почуттів (якщо вже давати назву цьому «щось») йшло у розріз не тільки з Кодексом поведінки, а й зі здоровим глуздом. Драко дуже часто порушував правила раніше, але ось цим він не хотів би знехтувати. Почуття затьмарювали розум і ставили під загрозу як аврора, так і його об'єкт. Це було недбале ставлення до обов'язків. Так професіонали не вчиняли.