ПОЛІТИКА ЗЄДНАЛА НАС

ЛІКАРНЯ

Після прочитання листа на очах України почали проявлятися невеличкі крапельки сльоз.Но дівчина швидко витерла їх.

POV UKRAINE

Мені було больно.Но я не хотіла цього показувати.Я знала рано чи пізно но він мені це скаже або як у моєму варіанті відправить листа.Це лише було справа часу.

Але я не буду до нього надзвонювати та напрогувати на тому ,щоб ми знову відновили дружні стосунки.
І він правий...Кожна країна має право голосу.Як і він та я...

У палаті я не знали чим себе зайняти.Пару разів я заглядувала у вікно.Але бачила тільки світле небо з великими та білими гмаринками.Які насправді такі важкі...

Я надіялася ,що можливо мені получеться стати но як тільки я зайняла на ліжку сидяче положення.То одразу прийняла попереднє положення але з криком.
Через мій як виявилося занадто гучний крик до моєї палати швидко забіг Швейцарія.

КІНЕЦЬ POV UKRAINE

У палату забіг стривожений швейцар який проходив повз палату [везе її].Він зняв свою медецинську маску з лиця і суворо подивився на неї.

  - Україна...Ти перший раз захворіла чи ,що?-🇨🇭.

Українка втомлено помагала головою у різні сторони і закрила очі.Біль усе таки була але не тільки на стороні шраму а по цілому тілі.
Подивившись ,що усе стигомиролося чоловік уже хотів іти але його зупинив стомлений голос пацієнтки.

  - Швейцарія...Яка зараз година?-🇺🇦.

  - 17:15-🇨🇭.

Кивнувши йому чоловік вийшов з кімнати.Дочикавшись коли він трохи відійде віночок самовдоволено усміхнулася і почала діяти.

  - "Українці ніколи не здаються!"-💭🇺🇦.

Знову зробивши то саме положення та трохи прошипівши від болі вона сіла на край ліжка.
Її було страшено больно но вона не змінювала положення свого тіла.Заради того ,щоб привикнути а пізніше уже можливість стати не говорючи про хотьбу.

Привикаючи до нової позиції Україна почула як хтось швидко іде біля її палати.

  - Польща...-🇺🇦.

Швидко влягтися та накритися ковдрою вона надіялася ,що це не він і у неї ще буде час попрактикуватися.Але на привилике шкода це був він.

Але з іншого боку дівчина була рада ,що у неї появився співрозмовник.

  - Привіт Україна.Як ти себе почуваєш?-🇵🇱.

Присівши на краєчок ліжка та поклавши очередний букет троянд на тумбочку.

  - Привіт Польща.Трохи рана болить та не більше-🇺🇦.

З усмішкою промовила вільна.Но усмішка була не така як завжди і це поляк зразу замітив.Але спехнув це усе на її шрам та біль.

Так до неї кожен день приходили друзі но не Америка.
Її почали колоти 5 разів на день якоюсь невідомою для неї рідиною.
Самопочуття України ще кращело з кожним уколом.

  POV UKRAINE

І наресті настав день ікс.Цього дня мене виписюють.Я одягнула одяг який мені привезла Японія з моєї квартири.Чикала я лише на останій огляд лікаря.
І нарешті Швейцарії зайшов у мою палату з усмішкою на лиці.

  - Привіт Україна.Ти знаєш уже ,що сьогодні твій останій день у лікарні...Я тобі зараз скажу лікування-🇨🇭.

  - Привіт Швейцарія.А скільки днів буде тривати лікування?-🇺🇦.

Його лице помінялося.І я зрозуміла ,що тепер я буду приймати набагато ефективніші ліки ніж попередні.

  - Точно сказати не можна залежить це від твого організму.Так вернемося до лікування.Ти маєш 5 разів на день колотися спеціальною рідиною яку ми будемо тобі видавати раз у тиждень на усі дні...Але ,якщо тобі такого роду лікування не підійде і будуть ті самі симптоми то приїжай знову і ми будемо роботи тобі операцію- 🇨🇭.

Я лише кивнула і вийшла за ним з палати.Перед вхідним входом мене уже чикали друзі у том числі і Польща.

   - Україна!!!-🇯🇵🇨🇦🇵🇱.

Вигукнули в один голос вони і підбігли до мене для теплих та таких приємних обіймів.Японія плакала а Канада та Польща ніжно мені посміхалися.

Сівши у машину канадця ми поїхали до мене.Цілу дорогу ми їхали мовчики бо ніхто не хотів навантажувати мене питаннями після довгогопробування у лікарні.

Доїхавши до моїх не величких опортиментів ми попрощалися та я пішла додому.

Я очікувала побачити у вітальні кого небудь но його...

  - Як ти вижив?...-🇺🇦.

Далі буде...