ПОЛІТИКА ЗЄДНАЛА НАС

ПОХОДЖУВАТИСЯ ЧИ НІ?

POV UKRAINE

  -Чого тобі треба-🇦🇴.

Злим голосом ледве промовив мій брат.Чесно сказати я сама здивувалася побачивши нечиканого гостя у дверному пройому.По його лиці було видно ,що сьогодні у цьої країни дуже гарний настрій.Але як тільки він помітив зовсім інший прапор його як ніби підмінили.Хоча це і не дивно.На порозі стояв Польща.З букетом у руках.Вони з УП'ою не кращих відносинах.І це усе доказує XVI-XX століття.Мій брат гарно знав історію тому памятав усіх наших аорогів.Я також їх знаю у лице але на дворі уже 21 століття.
І можливо ця країна кардинально змінилася.Тай чесно сказати Польща справді змінився з тих часів.Його уже не треба вважати ворогом.Тому я відягнула УП'у вставши перед ним.

  - Привіт Польща якою дорогою-🇺🇦.

Більш менш нормальним голосом пробурмотіла я.Зараз я відчувала поляка третім лишнім.Як ніяк но у нас була гарна сімейна атмосфера.
Я уже думала ,що сьогодні обійдеться без пригод.Але як ніяк закон підлості завжди приходить невчасно.Ще коли УПА відкрив двері.Вони ще коли були дітьми завжди не могли знайти спільну мову.І зараз не могли.Але була ще більша проблема за це.Як ніяк але ніхто не знав про існування мого брата.А тут є одна країна яка уже знає про його існування.Одразу мене накрив страх.Тому не давши сказати хоть слово поляку.Я затягнула його до квартири.А потім закрила двері на замок.Як ніяк но лихніх віх чи очей точно не хватало.

  - Україна якого кухлика?-🇦🇴.

  - Успокойся УПА.Польща ти щось хотів?-🇺🇦.

На ,що він нічого не відповів.Але подивившися на лице Польщі та на ,лице УП'и.Усе стало зрозуміло.Вони вбивали одне одного пожираючим поглядом.Я лише змучено видихнула.Як ніяк але я тільки після лікарні.І ще не встигла від того всього відихнути.
Мені не сильно хотілося стояти біля них тай ще у такій аурі.Тому я просто пройшла у вітальню і сіла на диван.Потираючи круговими рухами свої віски.Знову почала боліти голова.Це доволі часто буває.Але цього разу було настільки неприємно ,що було важко стояти.

І я дуже рада була коли зрозуміла ,що та негативна аура хоть трохи пройшла.Брат приніс мені таблетку і сів біля мене.А Польща навпаки сів навпроти нас.Було видно ,що він не сильно хотів сидіти біля свого заклятого ворога.Але нічого було робити.

  - Україн...Вибач ,що не зміг навідати тебе у лікарні.Містер ООН дав мені командіровку на той самий період але набагато швидше ніж сталася трагедія.І коли я дізнався про це то був на засіданні на іншому континенті.Тому нічого не зміг зробити...І та це тобі-🇵🇱.

Він пристав з місця і протягнув мені букет білих роз.Це мене не сильно здивувало.Тому я встала прийнявши букет  і пішла поставити у вазу з водою.Вернувшися я нічого не хотіла казати.Мені було справді не приємно сидіти між двома чоловіками які поглядом оголосили один одному війну.Голова таки не перестала боліти від чого я уже ледве як сиділа.Тай ще вони як ті діти.Стиснувши руки у кулаки я чуть би не закіпятилася як той чайник.Ця уся атмосфера дуже сильно давила га мене.Тай ще ця мовчанка.
Серце билося так сильно ,що уже увесь адреналін розтікся по моєму тілу.Але від чого?Можливо від того ,що це усе мені уже надоїло?Чи ще щось..

  - Нічого страшного..А чого ти прийшов?Тільки заради цього?-🇺🇦.

  - Не тільки.У мене були плани пройтися кудись з тобою.Але як тут таке діло.Скажи мені як цей повстанець зовсім вижив?-🇵🇱.

Вот цього питання я боялася най більше.Він уже усе знає.Але як мені сказати як УПА повернувся?Як не скажу я прийшла до хати а він уже був.Якщо він комусь і розкаже.І це усе розлититься по усіх країнах.То тоді усі мене будуть вважати ненормальною.І як я би цього не хотіла але це може статися.І наші з братом життя під великою загрозою.
Тому я і забороняла йому кудись іти де багато машин чи людей.Є великий шанс ,що там може проїжати чи проходити країна.Яка потім усім розкаже.І навіть не буде потрібно Польщі.
Як тільки я хотіла якось викрутитися то мене різко та несподівано перебив УПА.

  - Це не твоє діло.Захотів повернувся не захотів би ,не повернувся-🇦🇴.

  - Польща тиж нікому не розкажеш про його існування?-🇺🇦.

Я надіялася ,що він нічого не розкаже.Але у його очах читалося ,що він це зробить лише за щось.І справді яка йому вигода тримати це у таємниці.Серце знову забилося у тому самому темпі ,що перед цим.І як я ,і думала він натягнув хитру усмішку на своє лице.

  - Не розкажу тільки за однією умовою...Якщо ти станеш моєю дівчиною..-🇵🇱.

Далі буде...