ПОЛІТИКА ЗЄДНАЛА НАС

ЗМІНИ...

Уже як цілих 3 місяці США та Україна не розмовляють після тої зустрічі.Багато чого змінилося ,що і з чоловіком ,що з дівчиною.Місяць Канада та Японія намагалися якось знову відновити їхнє спілкування.Різними способами.Від банальних до занадто екзотичних.
Але американець та українка не слухалися їх.І усе рівно не спілкуватися.Після того як вони перепробували усі способи то здалися...Чого здалися?Бо ні канадець ,ні японка не знали ,що між ними сталося.Вони не знали причини ні тої записки.А ,якщо і би знали то не знали би чого тоді Штати вирішив перестати спілкуватися з нею та сказав імено таким способом?У них ще й по досі було купа питань на які вільна та чоловік відказувалися давати відповідь.Брешучи їм ,що це для них дуже болюча тема.

Хоч американець і сумував за нею як ,і вона за ним.Но ніхто не хотів якось помирися та знову відновити свої стосунки.
Але чесно кажучи тих стосунків уже не буде як вони були колись...
Вони ледь впізнають одне одного за такий час.Як я уже казала вони кардинально змінилися в погану сторону.

США почав курити...Він почав перевантажувати себе.Робив роботу на перед...Але вона не закінчувалася.Чоловік почав ще більше пити кави.Від того він довго не міг заснути.Через перевантаження та бе соні ночі під його очима були фіолетові синяки.
Тай з вигляду не тільки з лицем він виглядав втомлено.Йому хотіла допомогти та підтримувала його сім'я.Але най більше йому допомагав менший брат Канада...Але від цього не ставало краще...Він ще і досі памятає її, думає про неї за обідом, баче сни про неї.

З Україною ситуація трохи краща но також трагічна...Її стало набагато краще від лікарст які приписав Швейцарія но...У кожної монети є друга сторона.Через ліки у неї по тихеньку почали пропадати емоції.
Тепер вона уже не була веселою дівчиною яка завжди була оптимісткою та сміялася, усміхалася- зараз у неї кам'яне лице.В очах нічого не читається.Більше вільна не радується чашці кави.Не радується пробутуму часі з друзями.
Перше може здатися ,що віночок має психологічний розлад "депресія" но насправді психологічно дівчина повністю здорова.Її також підтримувала Японія та Канада.Але най краще підтримував УПА.Вони були тепер схожі по холоднокровності.І це не подобалося най більше повстанцю.Він надіявся ,що його менша сестра одружиться, буде мати діте але цього він точно не чикав.

POV UKRAINE

Цього разу я проснулася дуже пізно.Зазвичай прокидаюся я о 06:00 так як на ту годину у мене будильник.Але цього разу я простала на пів години.Хоч і кисло не велике но режим треба тримати.
Вставши з ліжка першим ділом я пішла робити усі вані процедури.Одягнувши товстовку молочного кольору та чорні джинси я пішла до вхідних дверей.Як на диво УПА ще досі спав.Це на нього чесно кажучи зовсім не похоже але будити я його не хочу.Тому я як могла тихо підійшла до дверей.
Взувши берци та накинувши на себе синю джинсову куртку я вийшла з квартири.

Спустившись по сходах я вийшла з під'їзду і вийшла на двір.Був не великий но приємний запах сирості у повітрі.Для мене це було прикрасно.Нікого ще не було тому можна було почути спів пташок.
Було дуже тихо і це мені ,дуже сильно подобалося.Я не хотіла так і далі стояти біля будинку тому ,я направилася до озера.
Озеро знаходилося доволі далеко але сьогодні вихідний тому зборів не буде.

Я спокійно шла дорогою до озеро паралельно розглядаючи гарні пейзажі, стародавню архітектуру та деяких людей.У яких напевне скоро почнеть робота.Але їх було мало.Не так багато як у обід або в кінці робочого дня.На дорогах не було машин.Але деколи усе-такиж проїжали одинокі автомобілі.

Коли я добиралася до бажаного місця на мене напали думки про нього.Мене кожен Божий день мучила "совість"?Через те ,що я не розказала своїм друзям ,що між нами сталося...Тай я знову хотіла заговорити з ним.Навіть ,якщо він просто привітається до мене у середині душі мені буде справді тепло і без одіала або грубого одягу.Чому?Бо...До нього...У мене ще залишилися...Почуття...
Я багато разів хотіла себе переконати ,що не люблю його ,що мені його не потрібно...Але...У цьому раунді виграло серце а не розум...

Я уже дійшла до цього прикраснойо місця.По середині було не велике озеро.Приблизно його за пів години можна було оплести.
Тут був дуже свіжий запах.Закривши очі мені на душі стало набагато легше.Я навіть зуміла легенько але ніжно усміхнутися.Відкривши очі на іншому березі озера.
Бачила я його як ви уже зрозуміли у перше.

Було прийнято рішення підійти до нього.Я нікуди не спішила тому простим кроком по тихенько підходила до особи.З кожним кроком у мене ще більше зростала інтрига.
І вот я уже стою біля нього.Тут він повертається і показує своє лице.
Це виявився...

Далі буде...