Розділ 3

163 14 18
                                    

Емілія прикусила короткий ніготь, розглядаючи білі літери на чорному меню. Сендвічі з лососем, куркою та яйцем, декілька видів салатів, десяток різних апетитних бургерів, що прямо-таки слинка з рота текла. Біфштекс з картоплею фрі, мисливські ковбаски...Трясця! Сирна тарілка, м'ясна тарілка, пивна тарілка! Емі в раю? Ніжна паста карбонара з найсмачнішим соусом у світі, млинці з апетитною шинкою та тягучим сиром...

- Та ні, я не голодна, - врешті-решт повідомила Емілія, поклавши меню на поверхню невеликого дерев'яного столика. Склала пальці замком, поглянувши на Зореслава, що сидів навпроти.

Приміщення кафе було яскравим: стільці та диванчики помаранчевих та жовтих відтінків, а також панорамні вікна, крізь які було прекрасно видно сонячну й мальовничу вулицю, де пересувалися змучені спекою люди.

Емілія розмістилася на м'якому диванчику біля самого вікна, а Зореслав зайняв жовтий стілець навпроти. Хлопець не вселяв у неї жаху, лише невеликі підозри та занепокоєння. Зрештою, Емілія могла сісти в машину до абсолютно незнайомої людини, аби швидше дістатися будинку. Часом соціофобія боялася її.

Емі могла приховувати це скільки завгодно, але, правду кажучи, вона була голодною, як вовк і навіть більше. Тяжко не думати про їжу, коли всі навкруги набивали собі черево, але ціни кусалися аж надто сильно.

- Ні, справді, я пригощаю, - наполягав Зореслав. Його неслухняне русяве волосся липло до лоба й цікаво закручувалося в різні боки.

- Ну тобі це дорого обійдеться, - лукаво простягнула Емі, скинувши брови. Тоді трохи підняла край капелюха й відкинулась на спинку диванчика, вдруге розглядаючи меню.

- Повір, я потрапив у таку ситуацію, що готовий придбати тобі все кафе.

Емілія кинула на нього швидкий погляд, помітивши нервову усмішку, і ледь похитала головою, продовжуючи читати.

- М. Ти мене заінтригував. Але поки не дізнаюся, що сталося, твоїм коштом нічого не замовлю.

Вона склала вуста в одну міцну смужку та натягнуто усміхнулася, подумки насолоджуючись піснею Аріани Ґранде в приміщенні. З викликом подивилася в зелені очі Зореслава, що ніби завис між двох світів, боячись повернутися до страшної дійсності. Помітила, що в нього на шиї нічогеньке таке татуювання змії, а також те, що, схоже, під бежевою сорочкою була не футболка, а звичайна біла майка. Власне, спортивне тіло мало багато татуювань. І на додачу дорогий срібний годинник на зап'ястку.

Нещасний інставипадокWhere stories live. Discover now