Допоки Емілія ходила в туалет, вона, як і минулої ночі, увімкнула воду в раковині. Дівчина ще раз розправила довжелезну червону спідницю, що чимось нагадувала ромську зі своїми десятками різноманітних візерунків. Опісля перейшла до макіяжу, прибравши сліди недосипання. Нанесла сонячні тіні й вималювала жовті стрілки, додавши трохи вище срібні наліпки. Вдягла кліпси-кільця, усміхаючись власному відображенню.
– Я от думаю, – повела Емілія, додаючи бровам кольору за допомогою олівця. Може взяти цей торт на святкування? А то самотужки я його точно не з'їм, а потім ще переліт. Зіпсується. Слухай, як тільки прилетимо до Києва, я покажу тобі одне місце. Ну коли будеш вільний.
Декілька секунд відповіді не було. Дівчина прибрала руку від брів, прислухаючись до ознак життя в спальні, і нарешті почула:
– Емі, я не полечу до Києва.
– Чом...Бляха.
Дівчина сперлася долонями на раковину, зціпивши зуби.
Одеса. Точно. Трясця, якби в мене була з собою скрипка, я зіграла б мелодію Ібрагіма з «Величного століття».
Емі закинула голову до стелі, тяжко зітхнувши. Провела руками по своїй оголеній талії: від верху спідниці й до низу топа, який мав на пухких рукавах червону вишивку.
– Але ж я однаково час від часу приїжджаю до Києва, – нагадав Зорян. – А якщо хочеш грати в теніс, то доведеться хоч зрідка відвідувати Одесу.
– Фу-у-х. Як же я не люблю таке.
Емі смикнула ручку двері, виходячи з ванни. Зорян сидів під стінкою ліжка, тримаючи письменницький блокнот розгорнутим.
«Справді читає».
– З іншого боку це не кордон, – поблажливо нагадав Зорян. Емі поморщила носа, витягаючи з-під ліжка блакитну валізу з одягом. – На літаку всього година.
– У мене немає зайвих тисяч. Та й відпустки. Я ж тільки прийшла на цю роботу, ба навіть не факт, що втримаюся. Мені доручили вивчення одного з сайтів наших замовників, щоб створити якусь там статтю. І це добре, що менш ніж рік тому я проходила курси копірайтингу й робила пару замовлень! Так про що це я? Хіба що потягом. Це десь сім годин, – Емі витягла плойку. – Ух-х, два різні кінці країни, оце ми везучі.
– Не думай про це зараз, – наполягав Зорян, повернувшись до гортання записника.
– Ти взагалі-то казав що маєш середньостатистичну заробітну платню. Цікаво, як це ти зміг виділити з неї гроші на ноутбук, хлопче.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Нещасний інставипадок
RomanceСпочатку Емілія ледь не потрапляє під колеса автівки, а за кілька днів весь інтернет починає тріщати від самої лише згадки про неї: люди публікують романтичні відео з якимось невідомим хлопцем, шукають дівочі соціальні мережі, і Емі стає співучасниц...
