Нещасний інставипадок

Розділ 18

– Обережно-о-о, – простягнула Аліна, намагаючись пронести цілу стопку тек та паперів повз гурт людей. Всі опустили очі до своїх робіт, зовсім не звертаючи уваги на бідолашну, що старалася прослизнути до головних сходів. Тим часом Емі припаркувалася біля столу з кавомашиною та писала на рожевій наліпці свої побажання для працівників.

Закінчивши, зробила собі гульку за допомогою олівця та побігла до сходів. Як виявилося, Дар'я Миколаївна не надто дружня, особливо коли йшлося про роботу та гармонію в її процесі. Емі мала всього кілька хвилин, допоки чорнява панночка пішла до Олега Олександровича на четвертий поверх. Тому дівчина чимшвидше рвонула, оббігаючи десятки людей, яким і справді було байдуже на інших.

Вона побігла сходами на перший поверх, оминаючи працівників, що розсілися на них. Всі користувалися перервою від контролю Даші й воліли трохи відпочити, бо сидіння зігнутим над екраном комп'ютера – те ще задоволення. До того ж новий потужний проєкт! На зніманнях реклами буде присутня зірка всеукраїнського масштабу, тому ставало дедалі напруженіше.

Обережно, – бурмотала Емі, дивлячись собі під ноги, і зненацька влетіла плечем у людину, що саме підіймалася назустріч. – Вибачте! – гукнула, хутко обернувшись через плече. – Якого...

Очі розширилися, і Емі пропустила сходинку.

Лише в останню мить встигла схопися за поручень й швидко подріботала далі, почувши, як Зореслав пирснув зо сміху. Вона стиснула кулаки, простуючи холом до дошки оголошень, і з люттю приклеїла туди свою наліпку. Поглянула на другий поверх, чи нема там хлопця.

– Чудово, – шикнула Емі. – Звісно, він буде тут. Це ж компанія його родини.

Вона вичекала кілька секунд і тільки потім побігла назад на своє робоче місце, почувши голос невдоволеної Дар'ї.

***

Емілія читала черговий документ, а потім й узагалі впала обличчям на поверхню стола. Вона показувала не поганий результат і щиро вірила, що за кілька днів підніметься на малесеньку сходинку вище, але ця постійна перевірка її навичок змушувала мозок кипіти, як ніколи.

– Емі! – гукнула Аліна, підбігаючи до столика дівчини, що був завалений папірцями, кумедною канцелярією та теками. – Ходи-но сюди!

Подруга безцеремонно схопила Емі під руку й швиденько відвела трохи далі від робочої зали, де у всіх й без того йшла пара з вух. Емілія була щиро здивована цими . Певно, згодом вона також звикне до атмосфери офісу. Хоча на тому тижні в однієї дівчини почалася істерика.