Розділ 10

105 14 26
                                    

Уявіть собі ситуацію. Ви танцюєте повільний танок з привабливим чоловіком, якого знаєте лише тиждень, а тепер вам потрібно поцілуватися. Ні, серйозно. Задумайтеся.

Приділіть цьому хвилинку. Уявіть вишуканий ресторан, рух людей навколо, чужі руки на вашому тілі. Усвідомте факт, що вам треба буде зробити це.

І відчуйте, як кам'яніє тіло. Як все зв'язується та сковується.

- Схоже, нам доведеться поцілуватися.

Тіло Емі стало моторошно холодним, ніби в блідої мари. Миттєво захотілося сховатися десь у темному куточку приміщення якомога далі від тих слів, що тільки-но викинув Зорян. Просто зірватися й вибігти геть з ресторану. Але натомість дівчина перелякано дивилася Зореславу в очі, не в змозі осягнути величі катастрофи.

- Що?

- Батьки дивляться, журналісти поруч, це ідеальний момент, - шепотів хлопець і до того ж так спокійно, ніби це було чимось у порядку речей.

Емі все не відводила погляду, дивуючись впевненості, що випромінював хлопець.

- Що?

Зорян вкотре оглянув приміщенням, шукаючи когось.

- Я не...Т-ти...Поцілувати в сенсі швидко ч-чи не швидко? - думки Емілії розбіглися в різні сторони. Вона геть розгубилася. Але тон Зореслав також був неспокійним та занепокоєним.

- Усміхнися мені, скажи що-небудь та просто...

- Боже, ти сам чуєш, що кажеш? - Емілія не змогла стримати нервовий смішок, опустивши голову. - Це жарт? Це, як мінімум, не культурно та недоречно і...

- Просто зроби це.

Чудово. Кращого розкладу подій і не вигадати. Погляд Емілії метався блискучою підлогою, шукаючи найближчий вихід, але дівчина розуміла, що від дійсності їй не втекти. Вона хотіла мати можливість пробитися на роботу в популярній компанії, за яку билися десятки й сотні людей, а Зорян прагнув довести своїм батькам, що він щасливий і не потребував зайвих переживань.

«Один швидкий поцілунок. Хіба ж мене цим налякаєш?»

Емілія почала згадувати, як колись дивилася в очі своїх колишніх хлопців. Який у неї був закоханий погляд. Як в ньому стрибали сонячні зайчики. Згадувала, як здавлено сміялася, торкаючись своїм носом кінчика їхнього. А після цього приходив біль.

Нещасний інставипадокWhere stories live. Discover now