Розділ 19

103 13 14
                                    

«Стукніть мене. Розбудіть. Це не може бути правдою».

Емілія на силу вловлюва подальші слова. Олег казав, що «це потужні замовники, знімання мають великий бюджет». Пояснював щось про відкладені гроші на подорожі. А також те, що полетять лише кілька людей.

Емі сперлася рукою на чийсь стіл, не в змозі впоратися з шоком, і слухала надалі:

– Ми вирішили об'єднати пару найвдаліших сценаріїв, тому поїдуть два копірайтери, – голосила Даша. Руслане та Еміліє, сподіваюся з цим не виникне проблем?

Емі помітила, як з десяток очей обернулися до неї, й усміхнулася. Губи тремтіли.

«Господи».

– Ну і, власне, я, Зореслав Володимирович та адвокат Борис.

Емі не втрималась та сіла на стілець.

Вони поїдуть до Львова.

– Завтра після роботи літак, будьте готові. Відпущу трохи раніше. Аліно, надішли потрібну інформацію. На сьогодні всі вільні!

Всі почали задоволено плескати в долоні одне одному, вітаючи з успіхом.

Вони летять до Львова. Завтра. Емілія та Зореслав прибудуть туди на її день народження. У той самий день, коли вона пообіцяла познайомити сестер та мати зі своїм хлопцем.

Ні, це маячня якась. Емі просто не казатиме про це мамі. Але ж трясця! Там буде стільки людей і Зореслав у тому числі, а також камери, постійні історії в інстаграм та нові дописи. Цілий день у Львові – це багато. Вона не зможе сховатися від родини чи журналістів. Від десятка родичів, що живуть в старому місті лева. І якщо доведеться їхати, необхідно буде повідомити квартирантку, а та обов'язково перекаже мамі.

Схоже, в Емі проблеми.

***

Перевіривши оновлення на Букнет й відповівши на нові відгуки, Емі поглянула на свою коробку з листами в пожовклих конвертах, які писала, як зазначив Зорян, в стіл. Мимовільно перевела погляд на рюкзак, що валявся на ліжку.

Їй так хотілося, аби Зореслав щиро попросив вибачення перед нею. Так хотілося повірити йому. За ці кілька днів вона відчула дивний зв'язок, але то була просто ілюзія. Вона не подобалася Зореславу, як дівчина. Була пішаком в його іграх.

Останні промені сонця поступово ховалися за обрієм, огортаючи місто, коли на пошту нарешті прийшов лист від Аліни. Тицьнувши по ньому мишкою, Емі забралася на крісло з ногами.

Нещасний інставипадокWhere stories live. Discover now