Суні, Дуні, Ханні та Дорі

6. Ханні

-все взяв?

-здається. Я сподіваюся нічого не забули.

З цими словами почувся звук заводження машини. Вируливши з подвір'я на дорогу Мінхо зміг розслабитись і переставивши передачу звільнив ліву руку від кермування машиною. Він завжди був зосереджений на дорозі, але зараз він на секунду кинув погляд на хлопця поряд. Цей жест був достатньо зрозумілий щоб вже за мить його пальці переплелись з пальцями Джісона.

-хлопці, вам допомогти?

-Добрий день, пані Лі.

-привіт мамо. Якщо є що поїсти - то більше нам ніякої допомоги не потрібно.- З самого приїзду почав жартувати молодший Лі. Він відкрив багажник щоб дістати всі сумки. Хлопці точно не знали наскільки залишаться. Але їх гурт взяв вакації на декілька тижнів, тому речей на відпочинок вони взяли досить таки багато.

-звичайно, їжа готова. У нас же важливий гість сьогодні.- Старша Лі раділа зустрічі з Ханом. Вона не дуже добре знала його в житті, їхні зустріч були занадто короткими, але завжди приємними. Та останнім часом, в ті рідкісні моменти коли вона дзвонила синові, вона мала можливість поговорити з тим хлопцем. Їй подобались ті розмови і вона чекала на скорішу зустріч з ним знову.
Джісон був соціофобом. Це всім відомий факт. І йому було важко спочатку звикнути до розмов з мамою його коханого, та з часом це все більше стає звичним. Він давно її знає і їхні взаємини збоку виглядають дуже дружніми. Тому після того як хлопець заніс останню сумку в дім він спитав у господарки:

- Де наша Суні?- Хлопець не міг вже дочекатися побачити кішку яку вони з Мінхо декілька місяців тому везли до ветклініки.

-я їх годувала на кухні, можливо вони досі там. Ходімо, я вам покажу новий дім.

Цей раз вони приїхали не в ту квартиру де проводили вихідні раніше, а в приватний будинок за містом про який говорила мама Лі минулого разу.

- Яка краса! Це скільки тут поверхів?- Хан Джісон загорівся красою і інтер'єром квартири.

- Два поверхи і кімната під дахом. Горище.

Після цих слів Джісон, вже з кішкою на руках, загорівся ще яскравіше. Він вже за секунду обернувся до Мінхо і з сяючими очима та усмішкою на всі 32 почав проситись:
- Ліно, пішли в кімнату на даху! Будь ласочка. Ее...-він зрозумів, що це новий будинок і там ще може бути не облаштоване приміщення і не готове до гостей. Тому обернувся до господарки дому - можна ж?
Зі сміхом від реакції Хана на будинок вона відповіла:
-звичайно. Йдіть. Але ж коли їсти будете?