Переодягання, щоб пережити апокаліпсис/Суровая жизнь во время зомби-апокалипсиса

Розділ 103 - Ідентичність

Тянь-Ай повільно розплющила очі. Незнайоме тепло оточувало її. Ошелешеними очима вона роззирнулася довкола. Тепла вода м'яко торкалася її тіла. "А... я все ще в тій ванні. Здається, я тут спала".

Вона знову заплющила очі, але тихий звук суперечки розбудив її остаточно.

«Ти залишив свого охоронця надворі?! Через галас, який вони зчинили вранці, багато з тих мерців приповзли сюди. Трясця!»

«Я не розумію... вони лише охороняли двері. Як... чому...»

«З того моменту, як ви прийшли сюди, ви тільки й робите, що створюєте проблеми. Будь ласка, йди звідси.»

«Сяо Юе. Я прийшов сюди лише вибачитися і попередити тебе. Я не хотів, щоб ти постраждав. Я не хотів, щоб постраждали мої охоронці. Пробач мені... Мені дуже шкода...»

Тянь Ай наблизилася до дверей. "Муронг Шао" ..... Чому він вибачається перед цим самозванцем? Хіба вони не планували щось разом?

«Мені не потрібні твої вибачення, будь ласка. Просто залиш нас у спокої. День, коли моя мати покинула родинний дім, був днем, коли наші стосунки були розірвані. Дай нам з Тянь спокій».

Її брови насупилися. Її серце почало битися трохи швидше. "Вони... мабуть, брешуть. Мабуть, брешуть."

"Але чи це правда? Юе не пов'язаний з тією сім'єю?"

Тянь Ай дуже не хотіла знову постраждати, довірившись їм занадто рано. Згнітивши серце, вона холодно стиснула кулак. "Навіть якщо так, я маю знати".

Вона злегка прочинила двері і виглянула назовні.

Муронг Шао виглядав дуже вибачливим, стоячи перед Юе.

«Будь ласка, залиш нас наодинці. Мені не потрібні твої вибачення і не потрібні твої попередження».

Шао простягнув йому кілька папірців. «Я знайшов це на столі мого дідуся. Я... я вже піду», - він вклонився йому і пішов до дверей.

«Зачекай», - Юе підійшов і простягнув йому ножа. «Цілься в голову. Не дряпайся і не кусайся, інакше це смертний вирок».

Муронг Шао незграбно взяв закривавлений ніж. «Я в захваті від твоєї турботи, кузене.»

«Гаразд, досить. Забирайся звідси і забери з собою своїх приятелів. Іди в іншу кімнату чи ще кудись і чекай, поки вони не підуть», - сказав Цзоу Юе з похмурим обличчям.