Переодягання, щоб пережити апокаліпсис/Суровая жизнь во время зомби-апокалипсиса

Розділ 172 - Збирання врожаю та очищення

Юе підійшов до дядька Вена. «Як мої батьки? З ними все гаразд?»

«У них все добре. Твій тато - сам не свій.»

Юе голосно засміявся. «Колючий, як завжди, га? О, я забув запитати, чи є у вас зручне житло поблизу нашого будинку? Наш будинок трохи затісний, бо нас там семеро...»

«Для дівчат чи для когось особливого, кого ви хочете тримати поруч?» - дядько Вен підморгнув у бік Фань Сюя.

Його щоки раптом нагрілися. «Він.... у нього вже є місце неподалік. Я питав про дівчат і Гарі»

«Я можу влаштувати їх .... після того, як владнаю справи тут...» - він озирнувся на солдатів, які з острахом дивилися на Тянь і Гарі. «Страх - це добре, але одного страху недостатньо, щоб вести за собою .... Що ти пропонуєш нам робити, Юе?»

«Що я думаю? Я не знаю...» Юе в шоці підняв очі. Він справді виглядав так, ніби йому потрібні були відповіді. «Може, тобі варто поговорити з ними...»

«Поговорити з ними про що? Дати їм фальшиву надію? Сказати їм, що зомбі стануть сильнішими і навіть рослини і тварини приєднаються до полювання?.... Я не маю жодного уявлення, що я тут роблю....», - бурчав він, постукуючи палицею по землі.

Юе помітно заїкався. Він теж не мав остаточної відповіді. «Неможливо заспокоїти людей, кажучи, що все було добре. Тому що ми знаємо, що ми всі в сраці... але... ми можемо дати їм надію на майбутнє...»

«Чи є надія на майбутнє?» дядько Вен зробив паузу і подивився на нього сповненим надії поглядом. «Чи є надія, Юе?»

Юе закусив губи, не в змозі відповісти. «Я не прожив достатньо довго, щоб знати... Я не можу дати тобі такої відповіді»

Гучне зітхання було відповіддю старого. «Гадаю... ти багато страждав. А як щодо Тянь... ти коли-небудь мав можливість зустрітися з нею в минулому?»

«Так... вона виглядала здоровою і добре складеною.» Юе подивився на сестру, яка радісно розмовляла з Гарі та Фань Сюєм. «Вона виглядала щасливою.»

«Це добре... а як щодо Цяня? Він чогось досяг? Він називає себе дивовижним вченим, але рідко демонструє якийсь прогрес»

«Ні! Він так багато досяг! Він знайшов спосіб ідентифікувати інфікованих. Він створив новий спосіб очищення нашої води... він.... навіть винайшов мутовану пшеницю! Він багато зробив, дядьку. Ось чому я був готовий ризикувати своїм життям заради нього. Його одне життя може врятувати кілька тисяч....»