Твоя кров зводить мене з розуму

2 part

–Я...
–Я не проти) Я бачу що ти хвилюєшся за нього... Я доглядатиму за ним, для мене це не важко, та й покалічився він через мене...
–Дуже дякую тобі, ти мені дуже допомагаєш – кланяючись сказав Чан
Я повернувся до Фелікса
Він вже потрохи розкладав намет, але я його зупинив
–Зачекайно – сказав я
–Щось трапилось? – запитав Фелікс
–Як тобі ідея шоб ми заночували разом? Через те що ти поранений звісно, ніяких вульгарних сенсів
–Але це зайвий клопіт для тебе... Ти приїхав сюди щоб відпочити, а не щоб доглядати за мной...
–Запиши собі на лобі: ти мене цим не обтяжуєш! Мені в радість тобі допомогти!
–Хм.. Ну якщо так, то я не проти.. Мабуть...
–Ніяких "мабуть"! Вирішено, спимо в одній палатці
–А у чиїй палатці ночувати будемо?
–Нууу.. У тій що більша – усміхаючись говорив я
Ми порівняли наші намети, і як виявилося мій намет більший, тому ми вирішили ночувати у ньому
Ми розклали намет та розмістили всі свої речі всередині
–У цій палатці є одна дуже класна штука) Отут зверху є така сіточка, вночі лежачи на спині дуже класно спостерігати за зоряним небом..
Пам'ятаю як ми з моєю не-до дівчиною їздили відпочити на природу і дивилися на зорі у цій палатці – сказав я
–Йой~ А як там твоя нога? – занепокоєно запитав я
–Ще не відпала – посміюючись говорив Лі
–Не до жартів зараз! Я серйозно запитав, а ти жартуєш! – вмить моя добра усмішка зникла, а вираз обличчя став серйозним
–Вибач.. – від моїх слів йому стало ніяково
–Рана ще трохи пече, а коли я ступаю, то біль стає різкіше
–Мг... Час би зробити перев'язку – сказав я поглядаючи на наручний годинник
–Тоді ти йди роздягайся, а я руки помию і повернуся – сказав я
–Добре)
Я пішов мити руки, по дорозі мене зупинив Чан
–Ну що? Домовилися? – запитав він
–Так) А зараз я якраз збирався робити перев'язку
–Тоді не буду тебе затримувати
–А і ще, коли закінчите підійдіть на он ту галявину, ми всі вже будемо там – сказав Чан
–Мг. Добре)
POV Фелікса
Через декілька хвилин до палатки увійшов Хьонджін
–Лягай як тобі зручно, а я зараз дістану аптечку  – сказав Хьонджін
Він потягнувся до рюкзака, діставши з ввідти аптечку він повернувся до мене
–Кажу одразу, буде боляче
–У лікарні сказали б що ніби комарик укусить
–У твоєму випадку вівчарка, а не комарик)
(Жарти для розрядження обстановки)
Хьонджін зняв використаний джгут, та обробив шкіру навколо рани
Я підняв голову щоб поглянути на Хьонджіна
Він був зосередженим та серйозним, але помітивши мій погляд усміхнувся
–Ну що як відчуття?
–Поки що нормально
–Поки що нормально зараз закінчиться, тому приготуйся
Я поклав голову назад та однією рукою стиснув ковдру
Хьонджін змочив ватну паличку в антисептику та підніс її до моєї рани
–Аааааа~ – закричав я від болю
Він був нестерпний та пік вогнем.. З того всього я щосили вхопився за Хьонджіна
Чесно кажучи я й не знаю за що вхопився, бо я туди й не дивився
Через декілька секунд Хьонджін узяв мою руки у свої руки
–Цсс~ Все добре... Потерпи трішечки, це задля твого здоров'я – говорив Хьонджін
Пройшла приблизно хвилина, Хьонджін відпустив мою руку, після замотав рану бинтами
–Готово) – радий своєю роботою сказав Хьонджін
–Так швидко?
–Так
Кінчики пальців Хьонджіна були у крові, він узяв серветку для того щоб її витерти, але перед цим він злизав кров з деяких пальців, це здалося мені дивним
–Допомогти піднятися? – запитав Хван
–Не завадило б)
Хьонджін протягнув мені руку, я міцно вхопився за неї і піднявся з землі
В цей момент ми були доволі близько один до одного
Перші декілька секунд Хьонджін просто дивився мені в очі, а потім несподівано обійняв
–Молодець що тримався) – говорив він погладжуючи мене по спині
–А зараз треба йди до усіх
Вийшовши з намету ми направилися на галявину де вже почали розпалювати вогнище
–О хлопці, ви вже впоралися? – запитав Чан
–Так) Виявляється рана не така вже й важка, у мене є всі потрібні медикаменти та навички щоб забезпечити Феліксу швидке одужання – сказав Хьонджін
–От і чудово) – сказав Чан
Ми почали готувати вечерю балакаючи про їжу та все зв'язане з нею
–Коли повернемося у місто, ти вимушений приїхати до мене в гості та спробувати мій брауні! – з запалом говорив я
–Обов'язково)
–Я не жартую!
–Я теж
–От і домовилися
Ще через хвилин 10 все було готово, всі сиділи навколо вогнища та вечеряли
Починало сутініти, на небі з'явився місяць, навколо було чутно як у вогнищі палахкотять дрова, та як співають цвіркуни
Ми всі мило балакали, пізнаваючи одне одного
Чан приніс гітару і почав грати старі вайбові пісні, галявину заповнювали пісні гітари та наш щирий сміх
Так пройшла десь година, а може дві сонце вже давно пішло за горизонт та забрало з собою своє тепло
На годиннику була вже десь перша ночі. Від довгої дороги та насиченого дня мене хилило в сон, тому я навіть не помітив як Хьонджін пішов
Я розглядав нашу групу в пошуках Хьонджіна з думкою "може він пішов до інших"
Але в ту мить я відчув тепло, це було тепло від пледу, пледу який хтось накинув мені на плечі
Я задер голову в гору щоб глянути хто це, звісно ж це був Хьонджін, він усміхнувся та поцілував мене в лоб
Це було мега не очікувано, і від цього мої щоки почали заливатися рум'янцем
Хьонджін сів біля мене та вкрив нас обох тим пледом
–Ти чому таких червоний? Зніяковів?) – посміхаючись запитав він
–Що... Ніі~ Це.. Це від багаття, чому б мені ніяковіти – затинаючись говорив я
–Мг.. Ну так, так
Хьонджін поклав голову мені на плече і продовжив підспівувати Чану як ні в чому не бувало
Десь через пів годинки наш "концерт" закінчився, прибравши та загасивши багаття всі розійшлися по наметах

Ось так закінчився перший день нашої подорожі