Твоя кров зводить мене з розуму

6 part

                     *♡∞:｡.｡ Середа ｡.｡:∞♡*
Цього ранку я прокинувся від сміху Джинні
Поглянувши на нього я зрозумів що він говорить крізь сон
Він почав щось бормотіти, спочатку я не міг розібрати ані слова, та з часом з кожним словом його мова ставала виразнішою
–Мгх.. Так.. Фелікс.. Мхг.. Я також тебе кохаю.. Мм.. – бормотів Джінні
–☁Що?... Невже він також...☁
–☁Проте це просто сон, тому не слід приймати все близько до серця...☁
Після почутого я вже не міг заснути, в голові настав хаос, всі думки змішалися...
Через деякий час прокинувся Хьонджін
–Доброго ранку) – сказав я
–Доброго) – сонним голосом прохрипів Хван
–Ти мені сьогодні снився) – з задоволеним видом говорив Хьонджін
–Правда?) І що то був за сон?
–Емм~ Нуу~ Ми гуляли парком, так ііі~ їли морозиво хехе
Не озброєним оком було видно що він бреше, проте я поки що не хотів розповідати йому про те що чув як він говорив у ві сні
–Хочеться аби цей сон як найшвидше збувся – сказав Джінні усміхнувшись
–Ну ще довго, сьогодні лише середа, а від'їзжаємо ми у неділю
–З нетерпінням чекатиму неділі)
–Ти так хочеш звідси поїхати?
–Ні.. Я не те мав на увазі, я хотів сказати що чекаю неділі щоб здійснити сон)
–Сьогодні ж ми спимо скільки хочемо так?
–Ага)
–Тоді пропоную ще поспати, або просто повалятися)
–А котра година?
–Майже десята
–Гадаю треба йти глянути хто вже прокинувся, а хто ні
–Не погана ідея) Ходімо
Ми вийшли з палатки, оглянувшись навколо ми помітили що більшість вже прокинулися
Побажавши всім доброго ранку ми повернулися до намету щоб переодягнутися
...
Ближче до 11 всі прокинулися і ми помалу починали готувати сніданок, а може обід
Пройшла година, сніданок-обід був готовий, ми сіли навколо вчорашнього вогнища і почали снідати
–Сьогодні у нас вільний день, сьогодні ми залишаємося на тому ж місці) –сказав Чан усміхнувшись
–Урааа – вигукнули ми дружно
–А ще сьогодні у нас стає удвоє менше наметів)
–Стоп! Про що ти?... – запитав Мінхо
–Всі вже знайшли собі друга чи подругу, коротко кажучи у всіх є пара) Тому з сьогоднішнього дня ви будете ділити один намет на двох. – пояснив Чан
–Мене палицями бити не треба, такі правила нашої компанії, і я з цим нічого поробити не можу
–Я знав що ми не просто так сьогодні відпочиваємо, я знав що тут буде якийсь підвох! – сказав Синмін
–Вітаю, ти дуже кмітливий) – посміюючись сказав Чан
–А ми типу схожі на жарт і просто так спимо разом з самого початку – прошепотів я Джінні
–Хах Це заради твого здоров'я) Та і ти тоді не сильно противився – з посмішкою говорив Хван
–Не починай
–А я й не починаю)
–Тому до вечора половина наметів має бути у мене) – сказав Чан
–Добреее – сказали ми разом
На такій ноті всі розійшлися по палатках
–Ти як хочеш, а я піду до річки – сказав Хьонджін
–Я з тобою)
–Ну то ходімо
Закривши палатку ми пішли до річки
–Вода ще прохолодна.. – говорив я проводячи рукою скрізь товщу води
–Як на мене те що треба) – сказав Хьонджін
Хьонджін розтягнувся і потроху почав заходити у воду
–Ваай те що треба) Ходи швидше, більше такої можливості не буде) – сказав Хьонджін
–Як ти вмієш переконувати, вау
–В мене талант хаха, але ти всеодно залізай у воду
–Ну добре – говорив я роздягаючись
–І це по твоєму те що треба?! – сказав я зайшовши у воду по коліна
–Не прибідняйся, зараз ще трохи по плаваєш і звикнеш
–Якщо я захворію, то це буде на твоїй совісті!
–Я знаю) – сказав він і облив мене водою
–Ах ти ж!
Я почав підпливати до Джінні щоб облити його у відповідь
–Хахах
–Тепер не так смішно – сказав я обливши його водою
–Не з тим зв'язався) Я декілька років займався плаванням – сказав я потягуючись
–І що?) – говорив він обливши мене в друге
–Ну все ти напросився!
Я підплив ближче до Хьонджіна і з усієї сили хлюпнув на нього водою
Ми почали ганятися один за одним і бавитися як малі діти
Через деякий час на шум пройшло ще пару людей, які також прийшли поплавати, але ми були у своєму маленькому світі, де окрім нас не було нікого
Десь через годину ми повернулися у реальність і вкутавшись рушниками посідали на березі
–Я давно ні з ким так не веселився – сказав Джінні тихо і ніжно
–Я також)
Ми одягнулися та пішли до намету
Через деякий час Чан закликав усіх до готування обіду
Всі як зазвичай розділилися на пари і почали виконувати свої завдання
...
За обідом ми вирішили що вийдемо на прогулянку щоб оглянути цю чудову місцевість
Наша прогулянка трохи затягнулася і ми прогуляли до вечора
Як зазвичай ми проготували вечерю і повечеряли, але ще не розходилися по наметах, а далі сиділи навколо вогнища
–Настав час питання) Чи є у вас домашній улюбленець?) – запитав Чан
–Почнемо ззз~ Фелікса
–Ні, поки що у мене немає тваринки, але вона є в моїх планах)
–Окей, переходимо до Хьонджіна
Х: У мене є песик Ккамі) – говорив він показуючи фото своєї собаки
–Хочу визнати що вона дуже мила) – сказав Чан
–Йдемо далі...
(Хто що відповів далі нас не цікавить)
Після вечері ми все прибрали, загасили вогнище і розійшлися по палатках
–Сьогодні таке гарне зоряне небо.. – говорив Джинні мрійливо вдивляючись у безодню неба
–А давай трохи подивимось на зорі?... Так як я тобі розповідав... Лежачи на спині у палатці
–Я не проти, навіть за)
–Чудово) – сказав він зітхнувши з полегшенням
–Лягай так щоб тобі було комфортно)
Розмістившись у палатці ми почали спостерігати за чарівно загадковим зоряним небом
–Ти розбирається у сузір'ях? – запитав Хьонджін
–Не дуже..
–Про те гадаю що нам треба говорити тихіше, щоб не заважати іншим – сказав я пошепки
–І щоб вони не чули про що ми говоримо) – говорив Джінні з посмішкою
–Цей момент має бути тільки нашим – прошепотів він ніжним голосом
Від цього голосу по тілу пробігли мурашки
Наступні декілька секунд ми провели у ніяковій тиші, але Джінні її перервав
–Ти колись дивився на зорі ось так на природі з кимось?
–Не пам'ятаю.. Мабуть в останнє я ось так дивився на зорі коли був ще дитиною
–Правда? Я думав що я один такий
–А як же той випадок коли ти зі своєю аля дівчиною їздили відпочивати на природу і дивилися на зорі?
–Ох... Я намагаюся не згадувати той період життя коли ми були типу разом...
–Ой.. Вибач що запитав про це..
–Не вибачайся, ти ж не знав)
–Може хочеш поговорити про неї?
–Я б з радістю, але поки що не настав час...
–Я тебе зрозумів... Якщо тебе буде щось тривожити то ти можеш розказати це мені, я тебе з радістю вислухаю і допоможу
–Дякую за те що хвилюєшся за мене) Я це дуже ціную – сказав Джінні тепло усміхнувшись
–Щось ми відійшли від теми, ми мали на зорі дивитися.. – сказав Джінні після декількох секунд мовчання
Хьонджін почав розказувати та показувати мені сузір'я, я уважно його слухав
Потім ми просто лежали мовчки спостерігаючи за прекрасним зоряним небом
Так ми і заснули

На такій трохи романтичній ноті закінчився четвертий день подорожі