Твоя кров зводить мене з розуму

3 part

Усю ніч моя голова була забита думками про той поцілунок... Я навіть не знаю як передати ці відчуття... Це було несподівано і в одночас... Приємно...
                   *＊✿❀ Понеділок ❀✿＊*
Прокинувся я від голосу Хьонджіна
–Прокидайся, сонько) – ніжним голосом та з усмішкою сказав Хьонджін
–Усі вже прокинулися, і скоро будуть готувати сніданок, а нам ще перев'язку робити – продовжив він
–Мгх~ А котра година? – сонним голосом прохрипів я
–Майже дев'ята
–Мм~ І давно ти не спиш?
–Я прокинувся ще 10 хвилин тому
Я протер очі та підвівся на лікті
–То я не буду зараз одягатися, так? Ти спершу зробиш перев'язку, а потім ми підемо до всіх так?
–Я тільки хотів так сказати – посміюючись говорив він
–Мегдальний зв'язок ахах
(Не думайте що автор дурник, там має бути мигдальний звязок! Це аля жарт)
–Давай ближче до діла. Лягай як тобі зручно
Хьонджін потягнувся за аптечкою, а потім підсунувся ближче до мене
Він почав знімати старі бенти
–Як спалося? Я не заважав? – запитав Хьонджін
–Не заважав, навпаки, мені було якось спокійніше) Гадаю якби я спав в палатці сам, то мені було б страшнувато...
–А я як спав? Не заважав? – з цікавістю запитав я
–Ти тихо, мирно спав. Правда часто крутився, я хвилювався що це може бути від болі в нозі
–Нога мені вночі не боліла, мабуть мені щось наснилось, от і вертівся)
Пройшло десь 3 хвилини і Хьонджін завершив перев'язку, я одягнувся і ми вийшли до всіх
–Доброго ранку всім) – сказав я
–Добрий ранок) – сказав Хьонджін
–Доброго ранку! – сказали всі дружно
–Ну що, всі в зборі, можна починати готувати сніданок – сказав Чан
–У меню в нас сьогодні печена картопля та салат
Чан роздав всім по завданню що до приготування сніданку
Нам з Хьонджіном доручили чистити картоплю
Через півгодини всі зібралися на тій ж галявині що й вчора
–Всім смачного! – сказав ніжно Чан
–Смачного! – проговорили разом ми
Всі приступили до трапези
За сніданком ми обговорювали що кому снилось цієї ночі, хто як спав та все таке
Ми з Хьонджіном як і вчора сіли разом, згодом до нас підсіли Мінхо та Джісон
–Фелікс, як твоя нога? – запитав Джісон
–Завдяки Хьонджіну мене не турбують болі в пораненій нозі. Якби не він все було б гірше, набагато гірше – говорив я приобнявши Хьонджіна однією рукою
–Облиш, на моєму місті міг бути будь хто, хто має хоча б якесь поняття як обробляти рани та робити перев'язку – говорив Хьонджін, трохи зніяковівши
Ми продовжили балакати на різні теми
–Я зараз повернувся) – сказав Хван
Хьонджін встав та пішов до нашої палатки, через декілька хвилин він повернувся тримаючи в руках маленьку упаковку томатного соку
–Ти любиш томатний сік? – запитав я
–Емм~ Так) Жити без нього не можу –відповів Хьонджін
...
Всі доїли свій сніданок
Ми почали прибирати на галявині
Ми про щось балакали з Хьонджіном, але вмить я помітив дещо дивне...
–Хьонджін...
–Так?
–У тебе очі червоні...
–Справді? Це мабуть від диму з багаття
–Ні.. Ти мене не зрозумів, у тебе райдужки червоні...
–Так?... Емм.. Мені треба випити пігулки) У мене таке буває, не хвилюйся..
Як на мене його інтонація була не дуже переконливою
–Моя поміч не треба? – запитав я
–Ні, не хвилюйся, все добре)
–Ну добре...
Хьоджін пішов до палатки, а я продовжив прибирати
Хоч він і сказав що все добре, я всеодно за нього хвилювався...
(☁ – думки людини від обличчя якої йде розповідь)
–☁Він був таким схвильованим... Я ще ніколи не чув щоб райдужки міняли колір... Це все так дивно☁
Через декілька хвилин Хьонджін повернувся, вже з своїми звичайними, милими очима
–Ііііі~ Часто в тебе таке трапляється?... – запитав я
–Нуу~ Як коли.. Інколи раз на місяць, інколи декілька разів на тиждень... Це ніяк не впливає на моє здоров'я, тому не хвилюйся) – сказав Хьонджін
Пройшло десь півгодини, ми все прибрали, а потім розійшлися збирати свої речі, адже ми продовжуємо подорожувати прекрасною природою
...
І ось наша перша зупинка, позаду 1 кілометр лісостепової місцевості
–Як твоя нога? – запитав Хьонджін
–Нормально)
–Якщо різко почне боліти, то хватайся за мене, або просто кажи, добре?
–Добре)
Ми продовжили йти до наступної локації
Ми долали кілометр за кілометром, на кожній зупинці Хьонджін попивав свій томатний сік
–Ти п'єш той сік як воду! Він тобі аж так смакує?! – обурено запитав я
–Хехех так)) Я ж казав що жити без нього не можу) Причому в прямому та переносному сенсі
–Тобто?..
–Еем~ Томатний сік допомагає мені... Коли я його регулярно п'ю, то у мене райдужки не червоніють
–І давно воно в тебе?
–Емм~ З народження
–Це щось типу гетерохромії
–А знаєш, воно виглядає прикольно, але трохи кріпово...
...
Пройшло півтори години і ми нарешті добралися до місця призначення
Цього разу ми зупинилися у більш лісовій місцевості, не сказати що то був ліс, але й не степ
Нас оточували дуби, ялини, берези та липи
Навколо розливався чудовий аромат лісу...
Запах хвої в суміші з цвітом липи... Співи пташок... Сонечко, яке лоскотало своїми променями... Що може бути краще відпочинку на такій природі?
Хьонджін як завжди усе фотографував
–Фелікс, підійди будь ласка – звернувся до мене Хьонджін
–Що таке?
–Як на рахунок селфі?
–А в мене є вибір?
–Ні:) – посміхаючись говорив Хван
–Ну тоді давай
–Підійди ближче
Хьонджін витягнув руку з фотоапаратом вперед, а іншою рукою приобійняв мене за плечі
Ми зробили декілька фото, після ми почали розкладати палатку
Пройшло декілька хвилин і всі почули гучний голос Чана
–Друзі, прийшов час готувати обід) Ставаймо в коло і розбираймо завдання – сказав Чан
Всі стали в коло навколо Чана
Прийшло десь хвилин 5, нарешті всі розійшлися виконувати свої завдання
Нам з Хьонджіном треба було чистити та різати овочі
–Хто чистить, а хто ріже? – запитав Хьонджін
–Можна я буду різати?
–Можна) Тоді я буду чистити
Хьонджін почав чистити моркву, очищену морквину він віддавав мені, а я її нарізав соломкою
Ми мило балакали, сміялися
Вся морква гарно нарізалася, але в одній морквині була надто тверда серцевина
Я намагався її розрізати, але вмить ніж підвернувся і лезо ввійшло в мій палець
–Ай~ – вигукнув я відкинувши ніж
В ту ж мить до мене кинувся Хьонджін
–Що трапилось?! Ти поранився?! – занепокоєно запитував Хьонджін кинувшись до мене
–Нічого страшного, я випадково порізався...
–Де?! Покажи?!
–Ось... – сказав я показуючи поранений вказівний палець
–Сиди тут, я зараз за аптечкою збігаю – сказав він і побіг до палатки, через хвилинку повернувся
Хьонджін приніс антисептик та пластир
Обробивши рану він заклеїв її пластирем, а потім поцілував поранений палець
–Будь обережніше.. Я ж хвилююся за тебе – прешепотів Хьонджін мені на вушко
–Ой ще в губи його поцілуй, щоб пальчик не болів – пробормотів Мінхо
–Мінхо, заспокойся! – сказав Чан підходячи до нас
–Що у вас тут трапилось?
–Я різав моркву і випадково порізався..
–Все добре?
–Так) Хьонджін вже обробив рану і наклеїв пластир
–Хьонджін, дякую що швидко зреагував і допоміг)
–Нема за що) – усміхнувшись сказав Хьонджін
Чан повернувся до своєї роботи
–Мінхо? – звернувся до ЛіНо Хван
–Га?
–Якщо треба буде, то я поцілую його куди завгодно! А тобі що заздрісно стало?
–Ооо~ – вигукнув Мінхо посміхаючися
(Те саме шиперське "о")
Я штовхнув Хьонджіна ліктем, тим самим дав йому знак щоб він припинив цю безглузду суперечку
....
Пообідавши ми почали прибирати
Ми з Хьонджіном як завжди трималися разом і балакали, але до нас підійшла ще дівчина
–Привіііт) Я Лієн, а тебе як звуть?))) – звернулася до Хьонджіна якась дівчина, роблячи вигляд що не помічає мене
–Я Хьонджін
–Вауу яке гарне ім'я, ти такооож дуже гарний))
–А твоє серденько віль...
–Зайняте! – перебивши її сказав Хьонджін
–Вибач, у мене є наречена
–Ну наречена не дружина, посунеться) – говорила вона все ближче і ближче підходячи до Хьонджіна
Вона підійшла максимально близько до Хьонджіна, та обвила його шию своїми руками мов змія
–Відійди! Я не збираюся зраджувати коханій, з такою як ти!
–Які всі вірні, аж тошно – сказала вона і нарешті пішла від нас
–Хто її сюди пустив?! – обурено сказав Хьонджін
–То в тебе наречена?) – з цікавістю запитав я
–Ти що? Ні! Я молов всяку маячню аби тільки вона відстала) Вони мене не цікавлять – говорив Хван дивлячись мені прямо в очі