Твоя кров зводить мене з розуму

13 part

Зранку я прокинувся раніше Ліксі
–☁Як він мило спить... Він немов ангел...☁
Я поглянув на годинник, не було ще навіть восьмої ранку...
Спершу я хотів лягти далі спати, але згадай про вчорашнє...
Обережно вийшовши з намету я пішов до намету Чана
Одягнувшись він вийшов з намету
–Доброго ранку, ти вчора казав що вирішимо все сьогодні – сказав я
–Доброго... Я вже все вирішив, не хвилюйся. Ще до сніданку її заберуть звідси, тому окрім нас ніхто нічого знати не буде
–Прекрасно! Стоп... Почекайно... Ми ж усі по парах спимо, там?
–Так, а що?
–У Лієн значить також я бути "друг", ти не знаєш з ким вона ділить намет?
–Емм.. Якщо не помиляюся, то вона жила з Юджином
–Мг.. Ясно, два чоботи – пара!
–Ну так... Щось у тебе не склалося з цією "парочкою"
–Чуєш, а якщо вже цю заберуть, то можна щоб і Юждина забрали?
–Вибач, але ні! У мене немає на це прав, та і тобі залишилося його терпіти лише день.
–Ну добре – пробурмотів я
–Тоді я піду провідаю Лієн – сказав я
–Тільки провідай! Ніяких фізичних взаємодій!
–Добре)
Я розвернувся і пішов на галявину
Підійшовши ближче я помітив Лієн, яка також вже прокинулася
Вона крутилася як змія, намагаючись звільнитися від мотузок, але нажаль для неї, та на щастя для мене у неї нічого не виходило
–Доброго ранку, суко – сказав я підходячи до неї ззаду
Мій голос її неабияк наполохав
–Чого приперся?! – огризнулася вона
–Я не така тварина як ти, тому прийшов глянути, жива ти тут, чи може тебе вовки за ніч зжерли – з легкою посмішкою говорив я
–Ти загримиш за грати! Сядеш за таке поводження зі мною! – говорила вона
–Треба було тобі ще й рота зав'язати
–А сядеш ти, і на довго) А я можу відбутися легким штрафом – продовжив я
–Ти пошкодуєш за те що відмовив мені!
–Чим більше ти мені погрожуєш, тим на довше сядеш – посміхаючись сказав я
–Тому закрий свою пельку і спи далі) До того як всі прокинуться ще година... Але нажаль ти не побачиш їх
–І чого це?!
–Ох~ Ти ж не знаєш. Через пару хвилин тебе заберуть звідси. Тому, прощавай – сказав я розвернувшись
–Ти пошкодуєш! Пошкодуєш за все! Ти і твій цей Фелікс, ви за все поплатитеся!
–Це ти пошкодуєш що зв'язалася з нами)
–Треба було сильніше душити твого Фелікса! – сказала вона
–А ти це дарма – спокійним, рівним тоном сказав я
Присівши навпроти Лієн я з усієї сили вліпив їй ляпаса
–Якби тут було не так людно, я б убив тебе, але тобі пощастило) – сказав я вставши
Я пішов назад до палатки, вона ще щось там бормотіла, але я вже не звертав на неї уваги
Повертаючись на своє місце я випадково розбудив Лікса
–Мгх~ Де ти був?... – сонним голосом прохрипів молодший
–Закінчував вчорашні справи – мило усміхнувшись сказав я
–Ще рано вставати, тому лягай спати далі
–Ммг.. Збудиш, добре?
–Звичайно
Ліксі підсунувся ближче поклавши голову мені на груди і приобійнявши мене однією рукою
Я обійняв його у відповідь
Через декілька хвилин я чув що Ліксі вже тихо сопе
Ще через трохи він повернувся так, що я міг повністю розглянути його шию
Тендітна шия Йонбокі вся була вкрита синцями та багряними слідами від пальців Лієн
Від цього "видовища" у мене йшли мурашки...
–☁Як у неї руки піднялися чіпати його?!☁
–☁Чому саме він?.... Краще було б якби на його місці був я...☁
Я намагався знову заснути, але в мене нічого не виходило, в моїй голові вирувало дуже багато думок
Пройшла година
Продзвенів мій будильник, я хотів швидко вимкнути щоб не розбудити Ліксі, але він прокинувся швидше ніж я встиг це зробити
–Доброго ранку – прохрипів Йонбокі сонним голосом
–Доброго, сонце моє – усміхнувшись сказав я дивлячись Ліксі прямо в очі
Він також дивився мені в очі
–І довго ти будеш на мене так дивитися? – запитав Лікс
–Ні) – посміхнувшись сказав я
Я підсунувся ближче до Ліксі і припав до його шиї
Я ніжно цілував кожний синець та слід який залишити пальці Лієн
Від цього Йонбокі почав тихо стогнати
–Мгхх~ Мм~ Джінні?~
–М? – промичав я не відриваючись від шиї Ліксі
–При~.. Мхн~ Припини... Ммх~
–Чому? Тобі не подобається?... – з ноткою суму запитав я
–Приємно, але... Але хтось може почути.. Чи побачити...
–Щоб нас не почули тобі слід закрити ротик, а якщо нас хтось побачить, то я вип'ю всю його кров! Бо він немає права вриватися в наш намет без дозволу!
–Тихо... Не заводся – своїм ангельським голосом говорив Лікс
Я знову припав до солодкої  шиї молодшого
Через декілька секунд я почав підніматися вище, цілуючи Ліксі у підборіддя, щоки та ніс
Але вмить Ліксі поцілував мене в губи
З кожною секундою я поглиблював цілунок, через декілька хвилин я знову спустився до шиї
–Джінні, нам треба збиратися.. Мгх~.. Там вже напевно всі чекають..
–Трясця! Я забув про час... – обурено сказав я
–Нічого страшного, давай швиденько збиратися...
Ми зібралися і вийшли з палатки
Як Ліксі і казав, нас всі чекали
–Всім доброго ранку – сказав Ліксі
–Доброго ранку)... – привітався я
Ми приступили до приготування сніданку
Через годину ми вже куштували, те що накашоварили сьогодні
Якогось дива до нас з Йонбокі підсів Юджин
–Смачного, хлопці – сказав Юджин
–Тобі також – відказали ми з Ліксі
Поки ми снідали він нічого не говорив і ніяк не взаємодіяв з нами, але...
Але після того як всі доїли та просто сиділи Юджин підсунувся ближче до мене
–Ну що, як тобі?) – запитав Юджин
–Про що ти?...
–Про вас з Феліксом. Ви ж у нас "парочка", а сьогодні зранку запізнилися
–То ж як тобі? Як тобі, коли тебе трахають як бабу? – запитував він пошепки
–З чого ти це взяв?
–А що в тебе є чим трахати? Гадаю ні, тому якщо не ти, то тебе)
–Закрий свій паршивий писок!
–А що? Я прям на болісне попав, так?) – посміюючись говорив цей гад
–Ще одне слово і ти труп!
–Ой ой ой, як же мені страшно. І що ти зробиш, а?)
–Ще не вирішив, може поб'ю до смерті, може вип'ю всю кров, а можее.. Затрахаю до смерті, аби ти точно зрозумів що дарма казав це все мені)
–Джінні, заспокойся, будь ласонька... – говорив мені Ліксі погладжуючи мене по спині
–Який ж ти злий, мені страшно до бісиків – з сарказмом говорив Юджин
–Такий злий, що тебе заспокоює твій хлопчик-малючок
–Агов, ти, піда... – звернувся він до Ліксі, але я його перебив
–Ти можеш поливати мене брудом з ніг до голови, але не смій.. НЕ СМІЙ ЧІПАТИ ФЕЛІКСА! – сказав я вмазавши Юджину
Він хотів зробити те ж, але я вчасно ухилився
Він намагався наносити удари знову і знову, але у нього нічого не виходило, в той час я щоразу влучав йому прямо в його паршиву пику
POV Фелікса
Ці двоє підірвалися з місць і знову почали битися
До них підбігли два Чани і намагалися розборонити, але ці двоє продовжували махати кулаками
Вмить я вскочив між них, Джінні у ту ж секунду опустив руки, а від Юджина мені трохи дісталося
–Фелікс, відійди, негайно! – сердито сказав Джінні
–Ні, дорогий мій! Я буду стояти тут поки ти не заспокоїшся!
–Ехх.. Все заради тебе – сказав Джінні ставши рівно та розстиснувши кулаки
–Ось так, тепер дай мені руку і ми підемо
–Добре... – сказав Джінні протягнувши мені руку
Я міцно вхопився за неї і відвів Хвана по далі від Юджина
–Більше ми тут не засиджуємося! Всі йдемо збирати речі! Ми вирушаємо далі – проказав Чан для всіх