Твоя кров зводить мене з розуму

9 part

                ༶•┈┈⛧┈♛ П'ятниця ♛┈⛧┈┈•༶
POV Фелікса
Прокинувся я в обіймах Джінні
Спочатку я навіть не розумів як це трапилось, але зрештою я згадав...
Спершу я хотів поглянути котра година, але зрештою передував, бо боявся що розбуджу Хьонджіна, тому я пригорнувся до нього ближче прислухаючись до звуків навколо
В обіймах Джінні було дуже комфортно і тепло... Мабуть це було найприємніше що я колись відчував
Наші обійми перервав дзвін будильника
Я хотів швиденько вимкнути його, щоб так різко не будити Джінні, але не встиг
–Доброго ранку – сказав я усміхнувшись
–Мгх~ Доброго.. – прохрипів Джінні сонним голосом
–Ох так не хочеться вставати.... – сказав я потягуючись
–А мені і прокидатися не хотілося.. – пробурмотів Хьонджін
–Але ти вже прокинувся, тому давай збиратися
–Давайте якось без мене – посміюючись сказав Джінні
–Без тебе ніяк)
–Правда? Ну тоді встаю
Через 10 хвилин ми вийшли з палатки
–Доброго ранку всім – сказав Чан
–Доброго – сказали ми усі разом
...
Приготувавши сніданок та поснідавши ми вирушили далі у нашу путь
Зазвичай на зупинках Хьонджін завжди пив свій "томатний сік, але не цього разу
–А чому ти сьогодні без свого "соку"? – запитав я пошепки
–Я не розрахував все, і зараз його малувато( – засмучено сказав Хьонджін
–І що ти будеш робити?
–Поки не знаю, але доведеться розтягувати задоволення
...
І от ми вже на місці
Прекрасна природа степової місцевості оточувала нас з усіх сторін, вітерець бавився з листям кущів, а в траві шуміли цвіркуни
Розмістившись на галявині ми приступили до приготування обіду
Через півтори години ми вже обідали
За балачками час швидко минав, за ці декілька днів всі люди стали ніби рідні, а спілкуватися з ними було легко і комфортно
Доївши ми прибралися на галявині
– Всім гарно відпочити – сказав Чан
Всі розійшлися по своїх наметах
Ми з Джінні зробили в наметі зручну лежанку для перегляду фото які зробив Хьонджін
Через хвилин 5 ми переглянули всі фото які зробив Джінні сьогодні
–Я казав це і продовжу казати! Ти прекрасно фотографуєш... В твоїх фото такий особливий вайб... – сказав я
–А особливо гарні фото на яких є ти – усміхнувшись сказав Джінні
–Ой ну дякую, дякую. Але наші парні фото ще кращі
–Це точно
–Ох.. Ти казав що я можу питати все що хочу про тебе, так? – запитав я
–Так)
–Ну наразі мене цікавить твій як ти кажеш "томатний сік"...
–Ну це просто кров... Але не хвилюйся, власники цієї крові живі та здорові)
–Ммм.. Це тішить) Але тоді звідки ви берете цю кров?...
–Моя мама працює в лікарні, там є донорська кров, але дуже часто стається таке що кров які здали не придатна для переливання, або ще якісь штуки стаються і типу ту кров вже не можна переливати іншим, от мама і тягає її додому)
–Мгг.. А ти вже вирішив що робити з твоєю недостачею? – запитав я
–Та там не просто недостача... Там взагалі капець, одна пляшка була погано закрита і кров зіпсувалася.. Тому в мене жостка недостача
–Жах... І як ти протягнеш?
–В мене є одна ідея, але мене незручно і соромно про це просити
–Кажи!
–Ні...
–Кажи давай! Швидко!
–Ну добре, добре... Я навіть не знаю як це сказати... Якщо коротко, то я хотів попросити в тебе крові... – говорив Джінні опустивши погляд
–Ох.. В мене ще такого не питали...
–Можеш не поспішати з відповідю... Гарно все обдумай і прийми рішення
–Добре... Тоді після вечері поговоримо про це ще раз...
Ми змінили тему, але через декілька хвилин наші балачки перервав голос Чана
–Підніміть свої дупці та покажіться з наметів – прокричав Чан
Всі зашивилилися та визирнули з наметів
–Як ви ставитесь до того щоб піти кудись прогулятись? – запитав Чан
–Ми за – сказав Мінхо за себе та Джісона
–Ми також – сказав Джінні після декількох секунд суперечок
–І ми...
Майже всі погодилися вийти на прогулянку, тому всі почали збиратися
Через 20 хвилин ми вже прогулювалися серед трав та кущів
Природа в цих місцях просто неймовірна... Тут спокійно і тихо
Хьонджін фотографував кожний метир цієї прекрасної природи
По дорозі ми наткнулися на дикі плодові кущі, але їсти їх ми не наважилися, якби вони і не манили своїм виглядом та пахощами
Гуляли ми десь півтора години
Оглянувши периметр навколо нашої галявини ми повернулися назад
Відпочивши десь пів годин  ми знову взялися за роботу, точніше ми почали готувати вечерю
Приготування зайняло в нас годину, а сама трапеза разом з балачками півтори години
–Прийшов час питань –усміхнувшись сказав Чан
–Якими ви були в дитинстві? Почнемоо з Чоніна
–Ох.. Мені казали що я був дуже вередливою дитиною) По за домом я був тихим та спокійним, але вдома я був справжнім чортеням – посміюючись сказав АйЕн
–По тобі помітно – посміхнувшись сказав Синмін
–Давай краще послухаємо яким був ти! – відказав Чонін
...
Через годину всі розповіли про своє дитинство і помалу почали розходитися по наметах
Прибравши та загасивши багаття всі пішли спатки, але не ми з Джінні
Весь цей час я думав про прохання Джінні весь день воно не давало мені спокою
–Джінні...
–Так, щось трапилось?
–Я хотів поговорити про твою пропозицію...
–Ох.. Ну тоді кажи
–Я довго і багато думав... Але все ж вирішив...
Ти стільки всього для мене зробив... Тому найкраще що я можу для тебе зробити це віддати свою кров... Тому я погоджуюся...
–Якщо ти робиш це лише для того щоб відплатити мені, то відмовлюся я – сказав Джінні
–Я роблю це з двох причин, перша це відплата тобі, друга це повна віддача тобі... Я довіряю тобі і хочу допомогти...
–Ох.. Ну тоді добре...
–А можна питання?... – запитав я
–Так звісно
–Як це все буде відбуватися?... –запитав я тремтячим голосом
–Емм.. Ну як в фільмах про вампірів.. Тільки це буде не страшно і не так боляче... – відповів Джінні
–А куди ти будеш кусати?...
–Тобі вибирати, твоє тіло
–Нібито я знаю де мене краще вкусити! Ти як професійний вампір обирай сам
–Хмм.. Як на рахунок шиї?
–А сліди від ікол я як приховувати буду?
–Ми серед дикої природи! Скажеш що щось вкусило, а як твій особистий лікар скажу що вже все оглянув і що все там добре
–Гарант... То може вже почнемо?...
Я зручно розташувався в наметі те ж саме зробив і Хьонджін
Він підсунувся до мене ближче
–Якщо що, то кажи, добре? – запитав Джинні
– Кусай вже...