Твоя кров зводить мене з розуму

7 part

                        ‧͙⁺˚*･༓☾ Четвер ☽༓･*˚⁺‧͙
Прокинувся я раніше Джінні, але обернувшись і поглянувши на нього я жахнувся
Його шкіра була блідою, синці під очима, і.. Гострі ікла, які стерчали з його вуст...
Мурашки пробігали по тілу що секунди
Я почав протерати очі з думкою що мені просто здалося, очі було відкривати страшно, але я все ж їх відкрив...
Це було не мариво... Це – реальність...
Кров стигла в жилах...
Перед мною не Джінні якого я знав до сьогодні.. Перед мною зовсім інша істота...
першу я хотів розбудити Хьонджіна і налетіти на нього з питаннями, але через декілька секунд я вигадав кращий план
Для його втілення мені треба було сфотографувати його у такому вигляді...
Дуже обережно я підніс телефон з увімкненою камерою до Хьонджіна, і зробив декілька фото з різних ракурсів
Після цього я зробив вигляд що сплю, хоча насправді я обдумував побачене
Десь через хвилин 15 у Хьонджіна задзвонив будильник, я ж продовжував прикидатись сплячим
Я чув як Хьонджін підвівся і виліз з під ковдри, ще через декілька секунд я почув дивний звук якого не чув раніше
Після цього Хьонджін почав будити мене
–Прокидайся) Час вставати
–Мгх~ Доброго ранку) – сказав я роблячи вигляд що тільки що прокинувся
–А так хотілося ще поспати)
(Оскар в студію для актора Фелікса)
–Нажаль треба вставати і йти готувати сніданок
–Ну тоді одягаймося і ходімо
–☁Він поводиться так ніби нічого не сталося... Може мені все ж примарилося?...☁
Ми вийшли з намету
Всі привіталися один з одним і ми почали готувати сніданок
Хьонджін поводився як завжди, нічого особливого я не помітив. Та і я намагався вдавати що нічого не було
Через півтори години ми вже йшли до наступного місця призначення
Всю дорогу я думав про сьогоднішній ранок, та аналізував поведінку Хьонджіна за минулі чотири дні
За моїми роздумами та балачками групи час у дорозі пройшов швидко
Цього разу ми зупинилися на галявині оточеній п'яти метровими брилами каміння, сама галявина була степовою, на якій росли декілька самотніх дерев
Ми почали розкладати намети, а згодом приступили до готування обіду
...
За обідом ми балакали про все на світі
Хьонджін як завжди попивав свій томатний сік
І ось через півгодини всі розійшлися відпочивати у свої палатки
Я лежав у наметі і переглядав фото які зробив сьогодні зранку, а Хьонджін дивився фото які зробив він
–Ойй.. Я відійду на хвилину.. – сказав Хван
–Мг..
Хьонджін вийшов з палатки
В той момент у моїй голові зародилася одна ідея щодо його любові до томатного соку
Раніше я помічав що Хьонджін п'є сік сам, не пропонує його комусь, і навіть якщо хтось просить у нього попити він всеодно відмовляє
Почувши кроки Хьонджіна який підходив до палатки я взяв його томатний сік
Він почав залізати до намету
–Я поп'ю – говорив я відкриваючи пляшку соку
–Ніі! Тобто не чіпай... Я хотів сказати що сік... Трохи зіпсувався... Так, зіпсувався, тому не пий щоб не отруїтися...
–Правда але ти ж пив його декілька хвилин тому і все було добре – говорив я по трохи підносячи пляшку до рота
–Не чіпай!
–Чому? Я зроблю лише ковточок – сказав я і підніс пляшку до губ
–НЕ ПИЙ! – вигукнув він і кинувся відбирати у мене пляшку
–Що з тобою, це ж просто сік – говорив я піднявши руку з пляшкою вгору для того щоб Хьонджін не міг її забрати
–ФЕЛІКС ДОСИТЬ БАВИТИСЯ!
Хьонджін хоче відібрати у мене пляшку, роблячи різкі рухи, але в один момент я почав губити рівновагу і падати назад себе, а разом зі мною падав і Хьонджін який тримався за мене
Ми опиняється на землі, Хьонджін встиг зреагувати і виставив вперед руки аби не впасти на мене
Одним різким рухом Хьонджін надвисаючий над мной забрав у мене пляшку і відставив її в сторону
Я намагався вирватися з під Хьонджіна, але він легким рухом однієї руки спіймав мої руки і притиснув їх до землі над моєю головою, а іншою рукою він знімав резинку з свого волосся, цією ж резинкою він зв'язав мої руки
–От ти і попався, Лі Фелікс)
По тілу пробігли мурашки
Він зліз з мене і почав піднімати мою футболку
–Що ти робиш?...
–Секрет)
Я закрив очі та затамувавши подих чекав чогось поганого, але вмить я відчув дотики його пальців у себе на талії
Він почав шалено мене лоскотати
–Ахах~ Мгх~ Ааа~ Ахахахаа~ При.. Припинии~ Про.. Прошу~
–Я зупинюся лише тоді коли ти поклянешся що більше ніколи не будеш чіпати мій томатний сік
–Аха~ Добре... Мгх~ Яаа~ Я більше не будууу~ Аха~
–Клянись!
–Мгх~ Клянуууся!..
–От і добре) – сказав той і перестав мене лоскотати
–Але якщо я ще раз побачу як ти береш мій сік, то замість лоскоту буде щось гірше
–Я зрозумів.. Я більше так не буду...
Наступні декілька секунд ми провели мовчки
–А тепер ти слухаєш мене. Хван Хьонджін, чи як Вас краще назвати?
–Ти про що?...
–Вчора ввечері я засинав з Хьонджіном, а прокинувся не з ним
–Фелікс?...
–Біля мене лежала якась блідошкіра істота з іклами, яка була дуже схожа на Вас, Хьонджіне
–Може тобі примарилося?...
–Я так не думаю) У мене є фото цієї істоти – говорив я протягуючи Хьонджіну телефон з ранковими фото
–Еххх... Я мав розповісти це пізніше, чи взагалі не розповідати, але...
–Продовжуй, Хьонджіне
–Я.. Я вампір... Рано чи пізно ти б всеодно дізнався про це... – говорив він опустивши погляд вниз
–Якщо ти перестанеш зі мною спілкуватися, то я тебе зрозумію... Я повинний був розповісти правду, а не накидатися на тебе що разу коли ти був близько до мого секрету...
В той момент я міцно обійняв його, його тіло видало його хвилювання
Його серце почало битися швидше
–Ти правда мав розповісти все з початку, але я радий і тому що ти зізнався зараз – говорив я погладжуючи його по спині
–Правда?... Ти не сердишся?... – тримтячим голосом запитав він
–Я лиш хотів почути правду з твоїх вуст
–Ти мабуть подумав що я жартую, так?... – запитав Хьонджін
–Чому ж? Зовсім ні
–І ти не боїшся мене?... Ти не підеш від мене?...  – по його голосу було чутно що він говорить ці слова з підходячим до горла клубком
Хьонджін вирвася з моїх обіймів, та трохи відсунувся
–Я прийму тебе ким би ти був...
(Москалі не рахуються)
–Хоч ми і знайомі лише декілька днів, та я вже ладжу з тобою так ніби ми знайомі декілька років... Я влаштував це все лише для того щоб ти сказав мені правду...
–Ти.. Ти... Дуже дорогий мені... Я просто не хотів тебе втратити... – сказав він та знову кинувся в мої обійми
Він міцно обіймав мене, а я відчував як моє плече почало мокріти від його сліз
Від цього десь у моєму серці щось йокнуло
Я обережно гладив його по голові
–☁Він такий чутливий зараз... Я ще його таким не бачив... ☁
–Лікс... Дякую... Дякую тобі за те що не відвернувся від мене...
–☁Ти не уявляєш що ти значиш для мене, милий... Кожного разу коли я дивлюся на тебе моє серце тане...☁