Твоя кров зводить мене з розуму

11 part

Від дотиків його губ моє дихання збилося
–Ой, а чого це в тебе дихання збилося? – посміхаючись запитав Джінні
–Кхм... Тобі здалося.. Нормальне в мене дихання... – виправдовуючись говорив я
–Правда? – з тією ж посмішкою говорив він
–А якщо так?) – з ноткою вульгарності сказав Джінні і припав до моєї шиї, ніжно цілуючи її
–Мгх~ Мм~
–Тепер ти вже не виправдаєшся) Я відчуваю твій шалений пульс – говорив Джінні поклавши два пальці до моєї шиї
–Мгх~ Припини... Будь ласка...
–Тобі не подобається? – засмучено запитав Джінні
–Емм... Подобається, але не тут...
–То тобі все таки приємно, так?) Хмм.. Буду знати – посміхнувшись сказав Джінні дивлячись мені прямо в очі
Наступні декілька секунд ми провели в тиші
–А знаєш.. Це майже останній день нашої подорожі... Треба провести його незабутньо! – сказав я завзято
–Ти правий... Тільки головне питання: провести цей день зі всіма чи наодинці...
–Охх.. Ми можемо провести день разом зі всіма, а ввечері залишитися на одинці – сказав я
–І хто ще з нас бешкетник? – посміхнутися сказав Джінні
–Ну чого зразу бешкетник? Може я просто хочу побути з тобою разом, навіть просто помовчати, а ти тут одразу понапридумував
–Ну добре, твоя ідея хороша.. То може йдемо скликати всіх? – сказав Хьонджін
Ми вилізли з палатки і пішли у центр галявини
–Люди! Прокидайтеся! В нас є пропозиція! – прокричав Джінні
Всі заметушилися і визирнули з наметів
–Сьогодні перед останній день нашої подорожі, тому ми пропонуємо провести цей день незабутньо – сказав я
–Таке саме мав сказати я, але ви, хлопці, мене випередили – сказав Чан
Всі погодилися з нашою пропозицією і ми почали збиратися на нашу прогулянку
Ми пішли гуляти до лісу
Джінні вже як завжди зібрався все фотографувати, але я його відмовив
–Так! На сьогодні фото досить. Ти витрачаєш забагато часу на фото, а цей час ти міг провести з нами всіма! – сказав я закриваючи об'єктив камери рукою
–Ну але ж... Хм... Мабуть ти все ж таки правий, мені треба проживати своє життя, а не жити фотографуючи життя інших...
–Ну от, так вже краще) Тому вимикай камеру і побудь зі мною
–Заради тебе я відкладу все – ніжно прошепотів мені на вушко Джінні
Ми продовжили нашу прогулянку
Природа навколо була неймовірна... Тут було тихо і спокійно, а кожен звук розходився з легким відлунням
...
Погулявши ще десь півтора годинки ми повернулися на нашу галявину
За весь час нашої прогулянки я помітив як пристально за нами спостерігала Лієн
–Друзі, а давайте приготуємо вечерю раніше, щоб потім в нас було більше часу на всілякі забавки
Вся наша група погодилася з Чаном, і тому ми приступили до приготування вечері
...
Через півтора години ми приготували вечерю, а ще через півгодини повечеряли
Ми сиділи навколо багаття, навколо нас співали цвіркуни, вітерець бавився з листочками та сухою травою, дрова палахкотіли у вогні, всі ці звуки робили наш вечір особливим
–Друзі, зазвичай я питаю лише одне питання щовечора, але сьогодні я хочу разом із вами пограти у "правду чи дію", ви не проти зіграти?
–Граємо! – сказали ми всі разом
–Якщо ви не проти, то я почну) Бажання загадуємо по колу за годинниковою стрілкою
–Чанбін, правда чи дія?
–Хм.. Нехай буде правда
–Коли ти востаннє робив не щирий комплімент?
–Ох.. Навіть не знаю, якщо сюди входять сарказтичні компліменти, то сьогодні)
–І цей комплімент був мені, так? – запитав Чан
–Так пхапхах – посміюючись відповів Чанбін
–Юджин, правда чи дія?
*Відведемо голоси гравців на другий план*
–Я перший сиджу, отже я буду тобі бажання загадувати – з частиною мордочкою говорив Джінні
–Ну і добре, можеш вже придумувати що загадаєш – з легкими нотками агресії відповів я
Краєм ока я помітив що Лієн стараючись бути непоміченою потроху підбиралася до нас з Джінні
І от через декілька хвилин вона вже сиділа біля мене
–Там де я сиділа багаття якось погано зігріває, а у вас тут тепленько – усміхаючись сказала Лієн
... Пройшло хвилин 5 і черга виконувати завдання прийшла до нас
–Хьонджін, правда чи дія? – запитав Мінхо
–Всі кажуть правда, а я виберу дію
–Хехе... Ну навіть не знаю... Хмм... Поцілуй людину зліва в губи  – посміхаючись говорив Мінхо
–Ти з глузду з'їхав?! – обурено сказав Джінні
–Ні)
–Ну добре...
Одним різким рухом Джінні впивається в мої губи
Я навіть отямилися не встиг як відчув це неповторне відчуття губ Джінні
Моє серце шалено билося, в той час як Джінні був спокійний як вдав, при цьому він почав поглиблювати поцілунок переплітаючи наші язики
В той момент мені було дуже приємно... Але в одночас незручно, бо зараз всі дивляться тільки на нас...
Десь через 30 секунд Джінні закінчив
–Я ж просто пожартував... – в шоковому стані говорив ЛіНо
–Мені здається, чи нам варто привітати нашу нову парочку закоханих? – сказав Чан
–Вітайте – посміхнувшись сказав Джінні обійнявши мене
–Ваааа... Юхууу... Вітаємо!! – кричали всі в унісон
В той час як Джінні приймав привітання я повністю вкрившись рум'янцем вткнувся обличчям в Джінні
–А я ще з самого початку запідозрив що ви не просто друзі! – сказав ЛіНо
–Ох.. Хлопці, що ж ви коїте?! Всю групу в шоковий стан ввели – сказав Чан
–Хоч я пожартував на рахунок поцілунку, але зарахую це як виконане завдання... – сказав Мінхо
–Фелікс) Правда чи дія? – посміхаючись запитав Джінні
–Краще я виберу правду, знаючи тебе дію страшно вибирати...
–Що тебе більше чіпляє: голос, дотик чи погляд? – посміхаючись говорив Хьонджін
–Я тебе коли небудь приб'ю за таке – пробормотів я собі під ніс
–Мабуть це дотик... Я чутливий, тому мене більше чіпляють дотики
–Хм.. Запишу собі на майбутнє – прошептав мені на вушко Джінні
...
Гра була дуже цікава, ми дізналися один про одного багато цікавого
Грали ми декілька годин десь до пів першої години ночі
–Друзі, пропоную закруглятися, вже пізно, а нам завтра вставати о дев'ятій – сказав Чан
Прибравши та загасивши багаття всі розійшлися спати, але не ми з Джінні
Ми сиділи в наметі і балакали про все на світі
–Джінні..
–Що таке?
–Чому ти тоді так легко поцілував мене при всіх?...
–А чóму тут боятися чи соромитися? Якщо почуття щирі, то їх потрібно показувати – сказав Джінні притулившись до мене
Пройшло ще декілька хвилин наших балачок
–Ой.. Я відійду на хвильку – сказав я
–Куди? Втікти від мене хочеш, так?)
–Куди, куди в туалет!
–Ой... Ну йди...
Вийшовши з намету я направився подалі від усіх, зайшовши в найближчі кущі я *зробив свої справи*
Раптом я почув шелест десь ззаду
POV Хьонджіна
Пройшло вже декілька хвилин, а Ліксі так і не вернувся... Це мене неабиякий насторожило