Твоя кров зводить мене з розуму

4 part

–Час зробити перев'язку) Іди в палатку, роздягайся, а я зараз руки помию і прийду – сказав Хьонджін
–Окей
Я прийшов до палатки, звільнив поранену ногу від одягу і лежав в очікуванні Хьонджіна
Вхід у намет відкрився і Хьонджін зайшов в середену
–Як нога? Не болить? – запитав Хьонджін дістаючи аптечку
–Поки йшли то трохи боліла...
–І все?
–Так) Не хвилюйся
Пройшло декілька хвилин мовчання, Хьонджін почав знімати стару пов'язку
–А як там палець?) – запитав він знімаючи бенти
–З пальцем все добре, все завдяки тобі)
–Це просто перша допомога, будь хто з групи зробив би так само
–Нууу подмухати і поцілувати ранку, як мама у дитинстві міг тільки ти)
–Це через те що ми друзі
–То ми вже друзі?)
–А ти проти?
–Та ні)
–Ну то й все
Хьонджін потягнувся за перекисю і ватними паличками
–Ось тобі моя рука, якщо боляче чіпляйся, як минулого разу – говорив Хьонджін протягуючи мені свою руку
–Мг...
Я поклав свою руку так що кінчики моїх пальців опинилися на його артерії
–У тебе таке швидке серцебиття... –сказав я
–Так?... Ну у тебе зараз буде ще швидше)
Як тільки перекись проникла у рану я в ту ж мить сильно стиснув зап'ястя Хьонджіна і зажмурив очі
Але через декілька секунд я відчув як мою руку накриває руку Хьонджіна
–Цсс.. Потерти будь ласка, ще пару секунд по пече і все))
Хьонджін тримав мою руку і своїх руках, і вмить підніс наші руки до обличчя і ніжно поцілував зовнішню частину долоні моєї руки
Від цього моє і так швидке серцебиття стало битися ще швидше
–Ще болить?)
–Трошки..
–Встати можеш?
–Думаю так)
Я підвівся і одягнувся, після цього ми з Хьонджіном облаштували в палатці не до чіл-зону
Зручно розмістившись на ній ми почали дивитися фото які зробив Хьонджін та балакати про щось
–А у тебе талант до фото – сказав я дивлячись на Хьонджіна
–Дякую) Я просто фотографую те що мені подобається, а знаючи деякі хитрощі зйомки фото виходять ще краще
Ми продовжили переглядати його фото, і нарешті дійшли до моїх фото
–Глянь як ти тут гарно вийшов! Це фото чудове! А ЦІ ВЕСНЯНКИ! ВОНИ ТАКІ ГАРНІІІІ, І ТАК ПІДХОДЯТЬ ПІД ЛОКАЦІЮ!!!
–Дякую звісно, але гадаю без них було б краще... – сказав я тихим і трохи засмученим тоном
–Ти що?! Вони прекрасні!!! І на фото і прямо зараз
–Ні, я так не думаю...
–Ще одне таке слово і я примушу тебе повірити в те що твої веснянки чудові!
–Добре, добре, не буду більше таке казати.. Принаймні при тобі
–Так би й одразу)
Додивившись всі фото ми продовжили балакати
Так пройшло десь півтори години, перебив наші балачки голос Чана
–Пані та панове! Піднімаємо свої дупці та збираємося на тій ж галявині на якій обідали) – прокричав Чан
–Допомогти встати?
–Не завадило б)
Ми з Хьонджіном вибралися з намету і пішли на галявину
–Всі в зборі? Два.. Чотири.. Вісім.. Дванадцять... Сімнадцять.. Двадцать... – бормотів Чан собі під ніс, перещитуючи всіх присутніх
–Щоб не сидіти без діла ми підемо у ліс по ягоди) А якщо пощастить, то можемо натрапити й на гриби) – Говорив Чан усміхаючись
–Оо.. Люблю таке) – з щасливою мордочкою сказав Хан
–Всі згідні щоб йти по ягоди? – запитав Чан
–Таак! – проказали ми всі в унісон
–От і чудово) Для початку підходимо до мене і беремо по відеречку
Розібравши відерця всі розійшлися по палатках щоб переодягнутися
Через 5 хвилин всі знову зібралися на тій ж галявині
Чан поділив всіх на групи, цього разу по чотири людини
Наша група складалася з мене, Хьонджіна, Синміна та Чоніна, і нам доручили шукати малину
Ми всі балакали, сміялися, ну і звісно шукали малину
Пройшло 3 години, всі відерця були наповнені, а вся група задоволена прогулянкою
Коли ми повернулися на нашу галявину вже був час готувати вечерю
Через півтори години ми вже сиділи навколо багаття і вечеряли
Коли всі доїли вечерю Чан з Чанбіном зібрали брудний посуд
На вулиці було вже темно, багаття почало затухати, навколо нас було чутно співи цвіркунів
–Сьогодні на десерт у нас маршмеллоу) – сказав Чан і пошурхотів пакетиком маршмеллоу
Чан роздав кожному по одному дерев'яному шампуру, а потім по п'ять зефірок кожному
Поки Чан закінчував роздавати шампурики та маршмеллоу я піднявся з місця і пішов до палатки
–Я зараз повернуся – сказав я усміхнувшись
Я пішов до палатки та взяв там плед
Підійшовши до Хьонджіна ззаду я накинув йому на плечі плед, а після обійняв
–Навіть не знаю що гріє мене більше, плед чи ти) – посміюючись говорив Хьонджін
–Я грію плед, а плед гріє тебе)
–Ну тоді ти грієш нас обох) Сідай, грілка моя, будемо зефір смажити
Підсунувшись ближче до вогню всі почали смажити свої зефірки
Пройшло декілька хвидин, всі насолоджувалися смачнющим зефіром
–Як я казав кожного вечора я буду задавати питання) Так ось і питання. Чи є серед нас нас представники ЛГБТ? Якщо так то підійміть руки – сказав Чан
–Є! – проговорили ми з Хьонджіном в унісон і одночасно підняли руки
(Якщо не зрозуміли, то вони не планували разом піднімати руки)
Від цього стало якось ніяково...
Окрім нас підняли руки ще декілька людей
–І хто є хто? Пропную початии... З тебе Хьонджін
–Я? Я гей
–Окей, йдемо... – не встиг Чан договорити я його перебили
–СТОП! Ти ж казав що маєш наречену! – викрикнула Лієн підірвавшись з місця
–Ну казав... Знаючи наше суспільство я вирішив не казати тобі одразу про те що я гей! –  відказав Хьонджін
–Все з тобою зрозуміло.. – зробивши байдужий вираз обличчя Лієн пішла назад на своє місце
–Продовжимо? – запитав Чан
–Так! – з тонкою ноткою азарту вигукнув Хьонджін
–Фелікс?
–Я.. Я також гей
–Хмм... – прохрипів Мінхо кинувши на нас з Хьонджіном свій шиперський погляд з ноткою вульгарності
Чан пішов далі
–Чому ти раніше не сказав? – стиха запитав Хьонджін
–Ти не запитував – так само стиха відповів я
–Ну так...
Ми просиділи біля багаття ще годину, а може дві..
–Дорогі друзі, на дворі перша ночі... Ідемо пісяти та спатки! Підйом о дев'ятій – сказав Чан
Загасивши вогнище всі розійшлися по наметах
–Ну сьогодні я вже поставлю будильник щоб завтра не проспати!
–Не хвилюйся, я тебе розбуджу) – посміхаючись говорив Хьонджін
Розстеливши спальники і переодягнувшись у піжамки ми лягли спати
–Добраніч, солодких снів)
–Добраніч)

Так і закінчився другий день нашої подорожі, він був доволі насичений, тому я швидко заснув