Моя волейбольна Історія♾︎

доля чи випадковість..

Дівчина пішла на верх у кімнату. Їй бабуся вручила коробку з платтям.
Відкривши її вона замітила молочне плаття, яке ледве доходило до колін.По всій тканині проходив орнамент з дрібними квітами.
-Ого, цікаво, що це за гості, якщо бабуся так готується. Може це її новий партнер по бізнесу чи..коханець))
Дівчина тихо хіхікнула і пішла в ванну привести себе в порядок.
Вона випрямила кінчики волосся і нанесла легкий макіяж.
Надівши плаття, вона спустилася на низ.
Гостів ще не було. Тео направилась на кухню. Там як бджілка працювала Сара.
-Чи можу я допомогти вам з чимось? -спиталась молодша Міядзакі.
-Ні ні, не потрібно.
-Давайте я хоча би посуду помию
Дівчина наполягала на своєму і пішла до раковини. У ній лежало 3 тарілки і пару ложок з вилками.
Коли дівчина домивала останню тарілку, то вона почула дзвінок у двері.
Теодора швиденько пішла до дверей, там на неї вже чекала бабуся. Вона провернула ключі в замку і відчинила двері.
-Привіт Крістін, давно не бачилися-це сказав немолодий вже чоловік поряд із ним було ще двоє людей.
Перший з них був приблизно того ж самого віку, що й бабуся. На його чолі виднілися глибокі зморшки, а волосся було сиве. За ростом він був середнім
А другим був..мій ровесник? Я здивована, бо не думала, що хтось ходить з моїх ровесників на такі зустрічі.

-Вітаю, Рюноске. Я хочу тебе познайомити зі своєю внучкою Теодорою.
Чоловік глянув на мене й посміхнувся простягаючи руку.
-Приємно познайомитися юна леді. О точно Крістін Я ж обіцяв вас познайомити. Так дивися це-чоловік показав на дідуся-Таро,мій товариш він допомагає мені інколи в компанії. А це-показав вже на хлопчину-Акааші мій син, він ровесник Тео.
Акааші поглянув на мене та посміхнувся, А Я посміхнулася у відповідь.
Після того як бабуся познайомилася зі всіма ми пішли до столу.
Таро з Рьюноске обговорювали щось на рахунок бізнесу з старшою Міядзакі. Акааші роздивлявся картини і інтерєр, а Я спостерігала за всіма.
Поївши Я ледве зітхнула.Сара готувала дуже смачно тому Я не змогла не забити собі повний бак. В одну мить Я захотіла піти прогулятися і подихати свіжим повітрям.
-Бабусю Я вже поїла, чи можу Я піти й трохи прогулятися.
-Так так йди. -вона була трохи занята, тому швидко погодилася.
Я попрямувала на верх , щоб переодітися.
Я одягла сині джинси, білу футболку і чорну зіп худі.
Я вирішила взяти з собою лише телефон, навушники, ключі і волейбольний мяч.

!ФЛЕШБЕКИ!!
Коли дівчина збирала речі до Японії, то помітила мяч. Його їй подарував друг на 14 років, але вона пограла волейбол лише місяць і кинула. Дівчина захотіла знову зайнятися ним, щоб відчути знову мяч в руках, совгання по підлозі, запах спортивного залу, сильні подачі. Це запамяталося  на все життя. Вона пам'ятала як відчувала себе живою коли грала у нього.
Вона вирішила взяти його з собою.

! КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКИ!!
Взявши все з собою дівчина спустилася і ввела в Google де знаходиться найближчий волейбольний майданчик. Виявилося, що дівчині потрібно просто піти на сусідню вулицю.
Тео розслаблено прямувала туди, вона думала куди їдуть машини які проїжджають повз, куди спішать люди, що застрибували в автобуси.
І ось вона прийшла. Майданчик був повністю пустий, це ще більше сподобалось юній персоні.
Вона попробувала зробити пару подач, але так і нічого не виходило. Повз майданчику пройшла компанія з п'яти хлопчурів.Один із них крикнув:
-Хахаха ти навіть й мяча тримати нормально не вмієш.
Інші тільки посміятися, лише один юнак з лисячими очима дивився на мене з звичайним поглядом, який не викривав жодну емоцію.
-Дивіться яка вона кістлява, як вона ще не зламалися? Хаххахаха-той ідіот продовжував насміхатися далі.
Я не могла цього витримувати й далі тому хотіла вже відповісти, але мене перебив спокійний голос хлопця:
-А ти  сам на себе подивись. Що секунди підпалюєш нову сигарету й виглядаєш так наче скелет.
Це був Акааші,Я була знову ж здивована. Оскільки не думала, що він сюди прийде.
-Ойойой , а хто це за говорив, правда ж хлопці? -сказав він повернувшись-Ее? Хлопці? -їх там вже не було окрім того власника лисячих очей-Суна, Я ж правду говорю.
-Мені вже пора. -хлопець це холодно сказав і пішов.
-Сунаа?Бля це лише вам так цього разу пощастило-пригрозив хлопець, після чого втік.
-О це так слабак-Акааші
-Ага-Тео
-Щож  так ти граєш волейбол?
-Я ним займалася трохи в 14 років, але потім кинула і зараз хочу знову навчитися.
-Хочеш допоможу? Я просто связуючий у волейбольній команді школи Фукуродані.
-Що справді?! Можеш показати пару прийомів??
-Так, звісно)
Пара пограли трохи і направилися до будинку Міядзакі.
-Ти справді мій ровесник?
-Так. А ти довго тут живеш?
-3 дні тому переїхала з України.
-З України?! Це так далеко від Японії.
-Ага, о ми вже прийшли.
Зайшовши в будинок чоловіки вже взувалися.
-Що ж бачу тобі вже пора.
-Окей, папа.
Дівчина розкрила руки хлопець запитально поглянув на неї
-Ох, всьому вас вчити.
Тео зімкнула руки за спиною Акааші, цим же обнявши його. Хлопець стояв в ступорі деякий час, а потім обійняв у відповідь.
-Що ж, бувай
- До зустрічі

Нагадую про тг канал)



Обсяг 824 слова