⭕'...'-означає думки персонажів.
-Привіт..
-Так, діти, давайте я вас познайомлю!-промовила бабуся-Тео знайомся, це Кенма Кодзуме-він є син моїх знайомих і він побуде в нас деякий час. Кенма, це моя внучка Теодора Міядзакі.
-Можна просто Тео, рада знайомству. -промовила блондинка і протягнула свою руку.
Хлопець потиснув її і на секунду вони зустрілись поглядами.
Він спочатку на це не звернув увагу, але в той же момент його очі заіскрились, наче він її десь бачив.
-Щож, Тео, покажи нашому новому сусіду його кімнату.
-Добре
Коли вони вже виходили з залу, то бабуся підморгнула внучці, що не залишилося непоміченим від дівчини. Друга лише закотила очі й відвернулася до хлопця.
-Так, давай познайомився по ближче. Скільки тобі років.
-Мені сімнадцять в жовтні виповнилось.
-Оо, так ми ровесники. Так, дивися у нас є чотири вільних кімнати, щоб запропонувати тобі. Давай я зроблю огляд на них.
Пара оглядали приміщення і робили висновки щодо вибору кімнати. Коли ті закінчили, то хлопець звернувся до Тео:
-Думаю візьму третю кімнату, вона мені найбільше сподобалася.
-Оо добре. Дивися моя кімната навпроти твоєї, тому якщо щось потрібно, то ти завжди можеш звернутися до мене.
-Домовилися. Я йду розкладати речі.
-Надобраніч.
-І тобі.
І кожен з них зачинив двері, що вели до їхніх кімнат.Пов Кенма:
'Я її точно десь бачив, тільки от не пам'ятаю де. Хм..йду гру пограю відволічусь.'
Кінець пову Кенми.
В цей час ти робила домашнє завдання.
-Хаа, цей хлопець показався ввічливим. Цікаво чи зможемо ми поладити-промовила вона й відкинулась на спинку крісла, а потім поглянула на годинник.
-Що?! Вже одинадцята?! Недавно ж тільки сьома година була!
Тео виключила лампу й лягла в ліжко.
-Що ж, пора лягати спати.***
Зранку дівчина прокинулася від стуку в двері.
-Юна леді прошу прокидатися, вас кличе бабуся
-Встаю!
Дівчина розуміла, що якщо її кличе бабуся то це терміново.
Вона одягнулась й вмилася, а потім спустилась.
-Доброго ранку, сонце. Я хотіла, щоб ти прокинулася, бо Я хотіла тебе записати в секції. Ось список секцій на різні гуртки, спорт,розвиток.
Жінка, що була поряд з старшою Міядзакі протягнула купку паперів, що закріплені скрепкою.
-Я попросила записати туди гуртки які можуть тебе зацікавити.
-Так зараз подивлюся.
-Ти маєш час на два дні, тому не спіши.
-'Щож подивимся.
Теніс, шахи, шашки, вокал, танці, балет, вальс, малювання, в'язання,баскетбол оо волейбол, давно вже хотіла ним зайнятися та й брати Мія казали, що хотіли б зі мною зіграти'
Поміркувавши ще трохи дівчина сіла за стіл, щоб поснідати.
-Сьогодні у нас на сніданок. Рис з карі й зелений чай.
-Дякую Сара- усміхнулась Тео.
Після цього вона звернула увагу на сидячих за столом.
Бабуся вже майже доїдала водночас спілкуючись з Сарою, а Кодзуме вже доїв і переписувався з кимось в телефоні попутно попиваючи чай.
-А, точно Тео!
-Так, бабусю.
-Ти б в яку секцію записалася?
-Я б хотіла записатися на шахи й думаю..волейбол.
Почувши останнє слово Кенма вдавився.Цікаво про, що він зараз думає.
Думки Кодзуме:'Уфф, надіюся, що вона не буде приходити після кожного тренування мертвою як це роблю я'
Після сніданку кожен з них почав займатися своїми справами.To be continued..
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя волейбольна Історія♾︎
Fanfic-Життя прекрасне і неймовірне! Просто потрібно цінувати його. Жити наче в перший і останній час.Забути минуле і жити теперішнім.Воно чудове.. -говорила вона собі все своє життя. ___________ Дівчина переїхала з України до своєї бабусі в Японію, бо...