Моя волейбольна Історія♾︎

Ревнувати?..

Коли зайшла в кімнату, дівчина відкрила шафу.
-Хаа, щож вибрати..
Оскільки бабуся могла їй в будь-яку мить попросити, щоб та одягла сукню, то Тео закупилася ними на два роки вперед.
-Цю чи цю..
Її вибір був між молочним платтям з рукавами ліхтарями і між темно зеленим, довгим з вирізом на одній нозі платтям з стійкою біля шиї і рукавами до ліктів.
-Окей, зелене перемагає!
Сьогодні вона хотіла виглядати по-особливому гарно,але вона не розуміла чому? Може , щоб получити багато компліментів в свою сторону? Чи робить це задля Кейджі?..
Після того як одягла сукню, вона прийнялась за зачіску. Вона накрутила локони так, щоб хвильки волосся спадали на перед.
І ось вона вже готова. І спускається вниз. Наскільки ж вона була здивована, коли крім представників сім'ї Акааші, були ще двоє людей, й одного вона знала й не очікувала його побачити.. Це виявився ніхто інший як-Суна. Суна Рінтаро. Той самий, який хотів позбутися її.
В реальність її повернув голос бабусі:
-Рада вас бачити сім'я Акааші і Суна.
-Взаємно Крістін-сказав не відомий мені чоловік, що прийшов з моїм ворогом.
-Добрий вечір-посміхнувся Рюноске, а тобто тато Акааші.
-Так давайте я вас познайомлю! Це моя внучка Тео, а це Суна Кьйо і Суна Рінтаро.
-Приємно познайомитися, молодша Міядзакі. Як я бачу ви є ровесниця мого сина-промовив він натякаючи на свого сина.
З Рінтаро вона лише подарувала холодний погляд, поки той в свою чергу дивився на неї з лисячим поглядом.
-Давайте пройдемо в зал. -сказала старша Міядзакі.
Коли всі були біля столу, то Акааші відсунув мені крісло запрошуючи присісти.
-Дякую
-Завжди звертайся,Тео-посміхнувся той.
За столом сиділи:Тео, Акааші, Суна, Кенма, бабуся дівчини, тато Акааші, тато Суни й помічник батька Акааші. Всього восьмеро. З лівого боку сидів Кейджі, з правого Кодзуке, а Рінтаро, як на зло-прямо перед нею.
Він лише єхидно посміхнувся.
Коли дорослі обговорювали бізнес, то Тео помітила, що Кенма майже нічого не їсть.
-Е, Кенма,чому ти не їсиш?
-Я не дуже маю апетит-сказав він. В останній час він зовсім поник, ходить завжди втомленим.
-Ясно, якщо щось потрібно то звертайся.
На це хлопець лише кивнув.
-Бабусю, Я все. Чи можу Я йти?
-Так, звісно.
Дівчина встала й пішла у свою кімнату.
Вона готувалася до завтрішнього оцінювання по японському. Її самотність перервало дихання позаду, як тільки вона готова була повернутись, то почула:
-Навіть не думав, що ти внучка великої шишки.
-Тобі то, що Рінтаро?
-Нічого. Просто не думав, що така як ти, має таке коріння.
-Сам то не краще.Навіть не постукав до кімнати, а зайшов без дозволу.
-Зубки мені не показуй, а то Я свої можу випустити) -сказав він різко взявши її за підборіддя. В цей момент в кімнату ввійшов Кейджі.

Пов Акааші:

Коли Тео пішла, то за нею захотів піти й Суна. Мені це не сподобалось. Я одночасно з ним встав й зловив в коридорі.
-Ти куди це намиляєшся? Думаєш, я не знаю, що ви вороги?
-Тебе це хвилює?
-Так. Тео моя подруга й я маю право за неї переживати.
-Подруга? Хаха, може ти хотів сказати та, що вкрала твоє серце? Думаєш, я не бачу як ти дивишся на неї?
-Так, я її кохаю. Ти то її не любиш, тому навіщо ти почав цю гру?
-Хм.. А що якщо люблю. То що?
Після цього він пішов вверх по сходах.Я хотів піти за ним, але мене покликав батько.
-Курва.. -тихо сказав Я собі.
Він мене попросив розповісти трохи про волейбольну команду. Після цього Я одразу рванув вверх по сходах. Відчинили двері Я помітив таку картину:Суна тримає за підборіддя Тео.
Я підійшов й відштовхнув його та взяв дівчину за руку.
-Йдемо прогуляємось-хотів сказати я.

Кінець пов Акааші.

-Йдемо прогуляємось-хотів сказати сказати він, але в дверними пройомі появився Кенма.
-Тео, йдемо в приставку пограєм.
-О, пішли!
І вони пішли. Тим часом між Кейджі і Рінтаро появилась тиша.
-Якщо б ти не прийшов, було б все добре. -закотив очі другий названий.
-Відвали-прошипів Акааші.

Тим часом у Тео з Кодзуме:

-Слухай Я швидше не грала, навчиш?
-Так, звісно.Дивись тут кнопки переміщення, ось тут клацай, щоб стрибати, а тут кнопки регулювання.
-Так, думаю все зрозуміло.
-Ти хотіла б грати в команді зі мною, чи проти мене?
-Давай з тобою.
-Окей.
***
-Давай, біжи сюда!
-Секунду!
-Стріляй!
-Єє! -крикнули ви й дали один одному п'ять.
-Фух. Слухай, а ти не погано граєш, як для того хто тільки годину тому почав грати.
-Дякую! -сказала Тео-Ой вже дев'ята година. Я йду бо мені ще урок треба деякі до вчити. Ще потім пограєм!
-Окей. Надобраніч.
   

To be continued..

____________
Лала, я вернулась. У нас скоро ювілей! Майже 100 переглядів. В честь цього думаю відкрити окрему книгу з реакціями по haikyuu! Пишіть на рахунок цього в коментах. Всіх цілую, бувайте!💓