Коли герої падають Книга1

Розділ 16

ЄЛЕНА

Того ранку Адріано висадив мене біля моєї улюбленої кав'ярні The Mug Shot, в кварталі від мого офісу. Він не був балакучим, але я помітила фотографію симпатичного собаки в якості заставки на його телефоні, і довелося приховати посмішку за рукою, коли він спіймав мій погляд у дзеркалі заднього виду.

У кав'ярні було багатолюдно, як і завжди, місцеві бізнесмени на шляху на роботу потребували першої, другої або третьої чашки кави, тому я зайняла чергу, поки відповідала на електронні листи на телефоні. Я була вже посередині черги, коли відчула як свідомість, наче холодна вода, стікає хребтом.

Піднявши погляд від телефону крізь вії, я одразу вловила пару блискучих зелених очей всього за кілька метрів від мене, за одним із маленьких столиків у магазині.

Вони належали чоловікові, якого я ніколи раніше не бачила, але все ж таки неясно відчувала, що знаю його, як актора чи відому модель. В нього була така сама зовнішність: жорстко окреслене обличчя з сильною щелепою та яструбиним носом, який якимось чином ідеально виглядав на його засмаглому обличчі. Зелений колір його очей був майже вражаючим, особливо на тлі золотистої шкіри і короткому, покладеному чорними хвилями волосся. Він був широкий у плечах, його костюм був підігнаний під його торс, що звужується, і щось у його поведінці було так само переконливим, як крик з іншого кінця кімнати, його енергія була відчутною, відверто сильною.

Я моргнула, більше заінтригована тим, чому він спостерігає за мною, ніж його суворою, майже прямолінійною чоловічою зовнішністю.

Я бачила вродливих.

Я зустрічалася з Даніелем чотири роки, і він був для мене моделлю протягом якогось часу.

А зараз я була змушена співжити з чоловіком, від якого просто захоплювало дух у будь-якої жінки.

Так що цей чоловік зацікавив мене так само, як мене зацікавила б чудова картина або нова пара туфель від Лабутен. Саме тому я була спантеличена, коли він повільно склав газету, яку читав, і затиснув її під плечем, перш ніж встати і піти, цілком очевидно, у мій бік.

— Доброго ранку, — сказав він з легкою усмішкою, задіявши в ній весь рот, але не очі.

Я чемно усміхнулася у відповідь.

— Добрий день.

Ми стояли так хвилину, не розмовляючи, просто розглядаючи один одного. Він був молодше, ніж я думала раніше, його шкіра була шовковистою і майже без зморшок, за винятком двох складок між бровами.