Переслідування Аделіни Х.Д. Карлтон

Розділ 17 ТІНЬ

  Бляха. Вона така гарненька, коли вважає, ніби ніхто не бачить.

Моє мишенятко дісталося спальні,  човгаючи  старенькими капцями по гладенькій кам'яній підлозі. Вона втомилася. Під очима залягли темні мішки.

Я волів би розгладити їх, а тоді стати причиною появи нових. Однак бажаю, щоб вона втомилася від того, що не спала всю ніч, приймаючи мій прутень у своє тіло, допоки виснажиться. І навіть тоді я продовжив би трахати її.

Того разу я стримався. Відмовився торкатися її власними руками, поки вона цього не заслужить. Але дивитися, як це пістолет заходить до її піхви та виходить звідти, було для мене так само тортурами.

Я ледь устиг дістатися до автівки, а тоді швидко кінчив у руку, а в моїй голові солодкою музикою відлунювали її хрипкі крики.
Лише голос цієї жінки здатен поставити навколішки будь - якого чоловіка.

А тепер на ній не було нічого, крім довгої, до середини стегна, білої футболки з м'якої бавовни. Крізь тонкий матеріал просвічують рожеві пипки, і в мене в роті стало вогко від жагу. Я мріяв смоктати цей рожевий шматок плоті, поки вона звиватиметься піді мною.

Я облизав губи. Уже незабаром....
Мені було добре видно спокусливу, кремового відтінку шкіру, щоразу, коли вона нахилялася, трохи аизирали червоні бавовняні трусики. Наприклад,  коли вона відсувала ковдру й збивала подушку своїм крихітним кулачком.

Просто переді мною були й розкішні сідниці, коли вона вислизнула з капців, а тоді нахилилася, щоб акуратно поставити їх біля ліжка.
У мене затвердів прутень, бо ідеальна кругленька дупка ледь не вискакувала з білизни. Просто в мене перед очима була її кицька. Тільки тоненька тканина відділяла її від мого язика.

Я заплющив очі й старанно відновлював контроль.

Мусив поводитися тихо

Вона не знала, що я ховався в її шафі. Чекав, поки вона засне і я зможу спокійно спостерігати її красу.
Просто зараз вона боялася мене. Мала рацію.

Я небезпечний чоловік, я щодня вбиваю людей. І не просто вбиваю, а отримую від цього задоволення.
Їй цілком варто боятися мене, проте лише тому, що колись вона повністю підкориться, не матиме жодного шансу втекти від мене. Цей процес уже почався, попри те що вона цього ще не усвідомила.