Переслідування Аделіни Х.Д. Карлтон

Розділ 4 МАНІПУЛЯТОРКА

— Нічого собі дивачкою була твоя бабця, —заявила Дея, перш ніж взятися до наступної порції старої, при порошеної білизни.

Я нічого не відповіла, збентежено поглядаючи на неї. Моя дурноверха подруга тримала за краї мереживне спіднє і провокативно ворушила кінчиком язика. Принаймні, передбачалося, що з вигляду це так.

 Я ж відчувала значно більшою мірою збентеженість, аніж щось іще.

— Будь ласка, припини.

 Вона драматично закотила очі під лоба, імітуючи оргазм, що, як на мене, більше скидалося на завершення сеансу екзорцизму.

 — Ти в повному неадекваті. А якщо бабуня тебе зараз бачить?

Мої слова отямили Дею. Трусики злетіли додолу, так само як дурнуватий вираз із її обличчя.

 — Гадаєш, вона стала привидом? — вирячені очі Деї блукали по стінах будинку, немовби шукали примарну бабуню, готову вистрибнути звідкись і налякати. Я закотила очі. Мабуть, бабуня зробила б те саме, якби могла.

 — Вона любила цей будинок. Я не здивувалася б, якби вона вирішила залишитись... — Я безтурботно стенула плечима. — Іноді бачу тут привидів, а ще подеколи в домі відбувається казна-що.

 — Ти реально вмієш протверезити людину, чорт забирай! — вигукнула Дея, дещо агресивно кидаючи трусики до смітника.

Я усміхнулася, задоволена визнанням. Зрештою, я була готова на все, аби вона припинила розмахувати в мене перед носом спідньою білизною моєї бабусі.

— Піду наллю нам іще випити, — заспокійливо мовила я, підняла здоровенний мішок зі сміттям і перекинула через плече.

Нема чим пишатися: мене негайно кинуло в піт, а з грудей вибило повітря. Треба припинити так багато пити і всерйоз узятися за тренування. Я зроблю це своєю новорічною обіцянкою. Втім майже напевно протримаюся тиждень і здамся, пообіцявши собі спробувати ще раз наступного року. І так трапляється щоразу.

 — Зроби міцніше. Мені треба розслабитись, бо я тепер почуваюся, наче під пильним наглядом демонів.

 Я знову закотила очі.

 — Влаштуй сеанс стриптизу. Вони злякаються і втечуть, — байдуже кинула я.

 Повітря зметнулося біля мого вуха, а мить потому рулон клейкої стрічки вдарився об стіну просто в мене перед носом. Я вийшла з кімнати кихкаючи, вслід мені летіли прокльони Деї. Вона добре знає, що красива, тому я намагаюся торочити їй, буцімто це не так. Хтось має іноді спускати цю сучку з небес на землю бодай ненадовго. Інакше вона роздується від пихи так, що Всесвіт лусне.