Сплетіння...

Але він чекає на неї...

Pov Софія

Не будемо вдаватися в подробиці наскільки мої бтьки були щасливі дізнатися від мене, що я упавши з велосипеда порвала свою футболку. Та знаєте що це ж не зовсім моя вина... Усе це через цього сліпого ідіота. Гаразд, не хочу це знову згадувати.

Добре, що сьогодні субота не потрібно іти на навчання, можна провалятися дома, за улюбленою книгою. Блін, я ж її дочитала. Доведеться іти в бібліотеку, а може краще в книжковий. У нашій міській бібліотеці я уже давно прочитала усі книги Кінга, а саме його мені зараз кортіло би почитати. 

Напевне схожу усе таки в книжковий, у мене десь залишилися ще заощадження. Хоча через декого у мене їх стало набагато менше, адже довелося купити нову футболку на заміну цій.

КЛІК

Оу нова пошта. Можливо це від Ірки. 

Влад:

- Привіт. Давненько я тебе тут не бачив) Щось трапилося?

Софія:

- Привіт. Можна і так сказати. До нас перевівся новий учень. Він виявився ще тїєю занозою в одному місці. Я думаю ти розумієш про що я)) 

Влад:

- Ахаххах, так))) Невже настільки противний? Чи можливо він просто дуже симпатичний, але високомірний і тому не хоче відповідати взаємністю на твої почуття???)

Софія: 

- Владе, ти що стукнувся головою, в монітор комп'ютера? Нічого такого....Може він і здається комусь симпатичним та точно не мені..... І узагалі він мені порвав мою улюблену футболку!!!!! 

Влад:

- Ого, він уже одежу на тобі рвав??) А ти говориш, що він заноза))

Софія:

- Що це ти таке мелеш..уже несмішно...бувай. потім поговоримо.

Влад:

- Софі пробач, я не хотів тебе образити, вибач за невдалі жарти)) давай не будемо ще прощатися. Я скучив за нашими розмовами. Мені стільки усього хочеться тобі розповісти.

Софія:

- Гаразд, забули. Та я справді хочу піти в книжний поки він ще не закрився. Потім спишемося, мені цікаво дізнатися, що це у тебе нового сталося. Бувай

Влад:

- Шкода. Буду чекати. Вдало вибрати книгу.)

Навіть не очікувала листа від нього, та ладно потім з цим розберуся. Хоча, якщо чесно мене сильно заділи його слова. Я розумію, що це лише жарти, та все ж, чомусь я не такої реакції очікувала. Та пусте проїхали, буду поспішати, а то і насправді не встигну.