Сплетіння...

Дощ. Частина 2.

Хлопець рвучко піднявся, і з люттю в очах попрямував до мене. Та не знаю чи на щастя, чи на горе раптом задзвенів дзвінок. Хвилина здивування і не розуміння скотилася по обличчю усіх учнів, адже до початку залишалося ще цілих 10 хвилин.

В клас поспіхом зайшла викладачка. Саме зараз у нас мала би бути алгебра, якщо чесно я страшенно не долюблювала цей предмет. Я борюся з ним усіма силами, та для мене більш підвладні гуманітарні науки, навіть геометрію я полюбляю, а ось з її сестрою алгеброю у мене завжди не складаються стосунки.

- Негайно сядьте усі по місцях!!! - завжди стримана у всіх випадках Олена Павлівна, раптом знервовано закричала.

В її голосі дочувалися нотки страху, які явно зіграли їй не на користь. Адже коли ти хочеш заспокоїти здивований натовп, на даний момент наш клас можна було саме так охарактеризувати, в першу чергу ти сам повинен бути спокійним. Я була не єдиною людиною, яка відчула цей страх у її голосі. Тому з усіх сторін на бідолашну жінку посипалася лавинна запитань.

- Олено Павлівна, а що сталося?

- Чому урок розпочався так швидко?

- З вами усе гаразд, що вас так розхвилювало?

Саме такі вигуки лунали з усіх сторін. Як тільки викладачка хотіла розпочати відповідати на питання,і усі з нетерпінням чекали на пояснення. У вікна нашого класу вдарив страшенний шквал, та такої сили, що я упевнена, якби вони не були пластикові то в той же момент усюди посипалося б скло. Звісно цей шум спричинив невимовний переляк усіх учнів, утворилася страшенна паніка, розгардіяш в якому ніхто не міг уже зрозуміти «де він?», «що він тут робить» і навіть «хто біля нього?».

До усього того додався невимовний свист, який на просто розрізав ці крики. Свист був неймовірної сили, він ніби голкою протикався в наші голови, усі раптово вхопилися за них, щоб хоч якось приглушити долонями його звук. Та такий захисний рефлекс нічим не допомагав.

Від шаленого звуку потріскалися усі чотири лампочки і з іскрами полетіли додолу, на парти де лежали паперові книги та зошити. Такі тонкі матеріали швидко загорілися. І ситуація з жахливої перетворилася на пекельну.

Ніхто не міг і поворухнутися від шоку, переляку і звуків. Усе це ніби скувало рухи усіх людей, що знаходилися в приміщенні.